Читати книгу - "Зів'яле листя, Франко І. Я."

третьої строфи, який читається так:

 

Що тобі несе твій дар.

 

Четвертий рядок шостої строфи в автографах № 206 і 251 однаковий і читається так:

 

Я ж спадатиму ко дну.

 

XII. «Не минай з погордою…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Зберігся автограф: ф. 3, № 251.

XIII. «Я нелюд! Часто, щоб зглушить…». Вперше надруковано у кн : «З вершин і низин», 1893, с. 100.

XIV. «Неперехідним муром поміж нами…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 100 - 101. Збереглися два автографи (ф. 3, № 206 і 228), які мають певні розходження порівняно з основним текстом. Так, в автографі № 206 є четверта строфа, яка відсутня в основному тексті:

 

Невже навсе ти щезла? Де ти, зірко?

Вкажись, засяй лишень! Не будь моя,

Любві твоєї не бажаю я -

Вкажись лиш! Ох, бо в пітьмі в’януть гірко.

Що зо мною? Доле, доле!

На яке закляте поле

Я зайшов?

 

Перший і другий рядок другої строфи в обох автографах читається так:

 

Ще здалека слідить тебе мій взір,

Твій свіжий слід я рад би цілувати.

 

Четвертий рядок третьої строфи має відмінну редакцію в кожному автографі. В автографі № 206 він читається так:

 

І в серці холод… Мряка вколо й дим;

 

В автографі № 228 він має такий вигляд:

 

А в серці холод… Дим усе те, дим!..

 

XV. «Не раз у сні являється мені…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низи»», 1893, с. 101. Збереглися два автографи (ф. 3, № 192 і 281), які мають певні розходження порівняно з основним текстом.

Другий рядок першої строфи в обох автографах читається так:

 

О любко, образ твій, такий чудовий…

 

Четвертий рядок другої строфи в обох автографах читається так:

 

Що цілував колись в порі любові.

 

XVI. Похорон пані А. Г. Вперше надруковано без заголовка в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Збереглися два автографи (ф. 3, № 206 і 251), які мають незначні розходження порівняно з основним текстом.

Наприклад, в автографі № 206 другий рядок першої строфи читається так:

 

Ота рука забрукана спочила…

 

В автографі № 251 цей же рядок має такий вигляд:

 

Ота рука поганая спочила.

 

В обох автографах третій і четвертий рядки третьої строфи читаються так:

 

Текли, не з серця, й мисль твоя глибока

Не ту, в тім гробі.

 

XVII. «Я не кляв тебе, о зоре…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 102.

XVIII. «Ти плачеш. Сліз гірких потоки…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 103. Про постійну працю поета над мовою збірки свідчить такий факт: у виданні 1896 р. в цьому вірші в другому рядку останньої строфи було слово «найкрасші», у виданні 1911 р. поет виправив його на «найкращі».

XIX. «Я не жалуюсь на тебе, доле…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Зберігся автограф (ф. 3, № 251), текст якого не має суттєвих розходжень порівняно з основним текстом. Лише останній рядок в автографі читається так:

 

І вітхнеш в них дух життя рум’яний…

 

XX. Привид. Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 104-106.

Епілог. Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 106.

 

 

ДРУГИЙ ЖМУТОК

 

I. «В Перемишлі, де Сян пливе зелений…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 41-43. Зберігся автограф уривка (ф. 3, № 1613), що не має істотних розходжень порівняно з основним текстом.

II. «Полудне…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896. с. 44-45.

III. «Зелений явір, зелений явір…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 46.

IV. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 47.

V. «Червона калино, чого в лузі гнешся?..». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 48.

VI. «Ой ти, дубочку кучерявий…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 49-50.

VII. «Ой жалю мій, жалю…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 51.

VIII. «Я не тебе люблю, о ні…». Вперше надруковано у кн: «Зів’яле листя», 1896, с. 52-54.

IX. «Чому не смієшся ніколи…» Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 55.

X. В вагоні. Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 56.

XI. «Смійтесь з мене, вічні зорі!..». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 57.

XII. «Чого являєшся мені…». Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 58-59.

XIII. «Отсе тая стежечка…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1896 р., кн. 3, с. 192.

«Житє і слово» - літературно-науковий і громадсько-політичний журнал революційно-демократичного спрямування. Виходив у Львові в 1894-1897 рр. За редакцією І. Франка.

XIV. «Якби знав я чари…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1896, кн. 3, с. 192-193.

XV. «Що щастя? Се ж ілюзія…» Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1896, кн. 3, с. 193-194.

Шлеміль - герой повісті «Чудна історія Петера Шлеміля» німецького письменника А. Шамісо (1781-1838). Щоб розбагатіти, Шлеміль продав чортові за золото власну тінь.

XVI. «Як не бачу тебе…».