Читати книгу - "У пущі, Леся Українка"

всі за се похвалять.

 

Едіта

Належну кару буде мати хлопець.

 

Крістабель

(до Калеба)

Простіть його, він перепросить.

 

Калеб

Звісно,

а хльосту все-таки не вадить дати

для прикладу.

 

Деві

(до Крістабелі)

Завішусь, як поб’єш!

Крістабель умовляє його нишком, він трясе головою з сльозами лютості на очах.

 

Річард

Мій небіж не зовсім по правді каже,

що сам він се робив. Ми вдвох робили.

Деві поривається щось сказати, Річард його утримує рухом.

Як старший, я відповідати мушу,

і я готов. Я суду сам прошу.

Але вперед дозвольте іншу справу

залагодить.

(До Кембля.)

Прийшла твоя дочка.

Не випадає дівчині стояти

так довго у порога.

 

Калеб

Се-то правда.

Ми зараз поспитаємо її.

 

Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти. Крістабель виводить Деві в ванькир.

 

Калеб

(до Дженні)

Чи Річард Айрон обіцяв коли

з тобою одружитись?

Дженні мовчить, спустивши очі додолу.

 

Кембль

Що ж ти мовчиш?

Кажи, коли питають.

Дженні затуляє обличчя рукавом і схлипує.

 

Річард

Панно Дженні,

я вас прошу виразно відповісти.

Ваш панотець мені уймає честі,

прилюдно дорікаючи, що я

вас баламутив нібито.

 

Дженні

(спалахнувши і перемігши сором)

Та вже ж!

А хто ж мене рівняв і до принцеси,

і до русалки… і… і вже не знаю,

до кого ще? Хто правив теревені,

аби мене барити?

 

Річард

Запевняю,

що заміри мої були невинні,

але як я необережно зрушив

вам спокій серця, то бажав би знати…

 

Абрагам Сміт

Та що там! Поберіться, й ділу край!

 

Дженні

(з поривом злісної упертості)

Нізащо в світі не піду за його!

 

Кембль

(збентежений)

Ну, се вже, дочко, теє… не по правді.

Се ти неначе коверзуєш…

 

Дженні

Ні!

Не хочу я! Хіба я послідніша,

щоб він мене…

(Знов затуляється фартухом, і через те її слова заглушаються.)

 

Кембль

(гримає)

Джоанно, годі слинить!

Кажи по-людськи, що тобі не в лад?

Ну, говори ж!

 

Річард

Так, панно Дженні, справді

вам слід би пояснить свої слова,

бо се мені образа.

 

Дженні

(до Річарда з погрозою)

Ну, гаразд!

Гаразд, я поясню.

(До громади.)

От, люди добрі,

вже Річард Айрон має жінку в хаті,

нехай же він тримається її!

(Біжить до алькова, розсовує запони і показує рукою на дикарку, що прищулилась у кутку.)

Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою, дехто сплескує руками.

 

Кембль

(встає і підходить до Дженні)

Ходім додому, дочко. Хай сій хаті

те буде, що Содомові й Гоморрі! 21

(Бере Дженні за руку і виходить в крайньому гніві.)

Дикарка, улучивши момент, поки громада ще не оговталась, зривається і прожогом втікає в покинуті наотвір двері.

 

Едіта

Як смів ти в нашій хаті гріх чинити?

Хоч би мене з сестрою посоромивсь!

 

Річард

Матусю, я се можу пояснити…

Едіта обурена одвертається. Крістабель, затуливши обличчя руками, виходить у ванькир.

 

Годвінсон

(до громади)

Чого ж нам ще розпитувать, братове?

Здається, досить бачили. Се зветься:

зловити на гарячім вчинку.

 

Абрагам Сміт

Правда!

 

Метью Фільдінг

Се щось нечуване!

 

Калеб

Образа бога!

 

Джон Мільс

Такого попускать не можна.

 

Джірімая Ортвін

Звісно!

 

Годвінсон

(бере Біблію, що лежить на столі)

Я думаю, нам варто прочитати,

що роблено в Ізраїлі такому,

хто блуд чинив з поганськими жінками.

 

Річард

Так справу ставити я не дозволю!

 

Годвінсон

(до громади)

Невже він думає ще одрікатись?

За кого ж він нас має?!

 

Абрагам Сміт

Та за дурнів!

 

Джонатан

Батьки мої, дозвольте мовить слово.

 

Метью Фільдінг

Ну, вже відомо, ти його товариш,

то будеш заступатися.

 

Джонатан

Я, батьку,

громаді завжди був слухняним сином,

вважаю я за гріх її дурити,

крім того, звик я правду цінувати

над всяку людську приязнь.

 

Калеб

Ну, кажи.

 

Джонатан

Я говорив з товаришем про сюю

поганську дівчину. Він запевняв,

що він її привів не для розпусти.

Я певен, що мені, як свому другу,

признався б він по правді.

 

Калеб

А навіщо ж

вона йому здалась?

 

Джонатан

Шановний батьку,

я тямлю, що й така мета негожа,

та чей же не така бридка, як тая,

що ви гадали: він привів дикарку,

щоб з неї статую зробити. Справді,

я бачив сам, як він її ліпив.

 

Годвінсон

Се, кажеш, не така бридка мета?

Зробить кумир з поганки, ледащиці -

се ж гірший гріх! Адже він тим порушив

господню заповідь страшну, велику,

за неї ж до найдальших поколіннів

на нас помститься бог, як ми самі

не помстимось. Так само й те, що Річард

не сам оце робив,

(показує на свою подобизну роботи Деві)

але призводив

недолітка бридоті помагати -

гріх непростимий. У письмі святому

стоїть:

(розгортає Біблію)

«Хто сих малих на гріх призводить,

тому було б вже краще, якби