Читати книгу - "На крилах пісень, Леся Українка"

class="c1">.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1899, № 9, с. 150. Автограф не зберігся. Датується орієнтовно на підставі першодруку 1889 р.

 

Contra spem spero! - Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 13-14. Автограф: ф. 2, № 11, с. 11-12. Датується за автографом: 2 травня 1890 р.

До першодруку не ввійшли дві наявні в автографі строфи. В автографі після п’ятої йшла така строфа:

 

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий,-

Може, сам на ту гору крутую

Підійметься мій камінь важкий.

 

Після сьомої йшла така строфа:

 

Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти,

Ясний промінь пошле і мені.

 

Ще на дві строфи вірш був скорочений у виданні 1904 р. Перед заключною строфою зняті сьома і восьма строфи першодруку:

 

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

 

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб’ється серденько.

Може, лютую смерть подола.

 

«Коли втомлюся я життям щоденним...» - Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 14-15. До київського видання 1904 р. Леся Українка вірш не включила. Автограф: ф. 2, № 11, с. 26-29. Дата автографа: 10 липня 1890. Між автографом і першодруком є різночитання.

Подається за першодруком.

 

Мій шлях.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 16. Автограф: ф. 2, № 11, с. 3-4. Дата автографа: 22 мая 1890.

У першодруку опущено кілька рядків автографа, в тому числі повністю заключну строфу (після рядка «Як починала: з співом на устах!»):

 

Коли кому замріють тії зорі,

І він їх привітає гімном вільним,

Хоч не побачу я нічого у просторі,

Не назову співця я божевільним.

Бо часом ясний промінь світовий

Не видно через порох шляховий…

 

В’язень.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 21, с. 335. Автограф: ф. 2, № 747, с. 1-4. Датується за першодруком 1889 р.

 

Співець.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 21, с. 350-351. Автограф: ф. 2, № 747, с. 19-20. Датується за першодруком 1889 р.

 

Розбита чарка.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 21. В архіві Лесі Українки є три автографи цього вірша, більш ранній: ф. 2, № 11, с. 31-32. Датується за першодруком 1889 р.

 

Сосна.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 21-22. Автографи: ф. 2, № 702 (чорновий); ф. 2, № 11, с. 71 (чистовий). Дата чорнового автографа: 1892 р.

 

«Якщо прийде журба...» - Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891, № 15, с. 286-287, під заголовком «Розвага». Автограф: ф. 2, № 747, с. 14-15. Датується орієнтовно за першодруком 1891 р.

 

Сафо.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, с. 195. Автограф: ф. 2, № 1407, з посвятою «Любій Шурі Судовщиковій на спомин». У публікаціях посвяту знято. Дата автографа: с. Колодяжне, 1884, 3 ноября.

Судовщикова Олександра Євгенівна (1867-1924) - приятелька Лесі Українки з дитячих літ. Родина Судовщикових була в дружніх стосунках з сім’єю Косачів. Олександра стала дружиною старшого брата поетеси Михайла Косача, й, очевидно, Леся Українка зняла посвяту через те, що після одруження подруги з її братом вказівка на трагедію Сафо могла видатися недоречною. Натомість поетеса посвятила Судовщиковій інший вірш - «Сон».

 

До мого фортепіано (Елегія).- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 8, с. 149-150. Автографи: ф. 2, № 11, с. 8-10; ф. 2, № 747. Дата автографа: 15 марта 90 р.

 

Досвітні огні.- Вперше надруковано у зб. «На крилах пісень», 1893, с. 25. Автографи: ф. 2, № 11, с. 69-71; ф. 2, № 747, с. 22. Дата автографа (ф. 2, № 11): 1892 р.

У виданні 1904 р. опущена третя строфа першодруку (після рядка «Навколо все спить, як у могилі...»):

 

Розкинула темная ніч свої чари,

Налинули сни, мов ті хмари,

Мов чорнії хмари страшні,

І сняться мені все дивні

Привиддя, непевнії чвари.

 

Опущена в цьому виданні також сьома строфа, якою у першодруку закінчувався вірш:

 

З віконечок ллється стяга та просвітла,

Одрадість у серці розквітла,

Огні золотії мигтять,

Одважним промінням зорять.

Мов кличуть: до праці! до світла!

 

В магазині квіток.- Вперше надруковано в газ. «Буковина», 1891, 25 березня, під заголовком «Квіти». Автограф: ф. 2, № 747, с. 23-25. Датується орієнтовно 1890 р. До київського видання 1904 р. поезія не була вміщена. Подається за зб. «На крилах пісень», 1893, с. 26-27.

 

Надія.- Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1887, №24, с. 413, під заголовком «Пісня заволоки». Автограф не зберігся. Дата за авторизованою копією вірша (ф. 2, № 747, с. 27): Луцьк, 1890 р.

Це перший вірш Лесі Українки. В ньому йдеться про долю тітки Лесі з боку батька Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько). Під час навчання в Петербурзі вона була звинувачена в причетності до опозиційного руху і відбувала в той час заслання в Сибіру.

 

СЛЬОЗИ-ПЕРЛИ

 

Вперше під заголовком «Ридання» цикл з трьох віршів надруковано в журн. «Народ», 1891, № 7, с. 113-116, з посвятою І. Франкові. Автограф першого вірша «Сторононько рідна! коханий мій краю!»: ф. 2, № 11, с. 38-39. Автограф всього циклу: ф. 2, № 747, с. 29-32. Датується за першодруком 1891 р. До видання 1904 р. цикл не ввійшов. Подається за зб. «На крилах пісень», 1893, с. 29-31.

 

Сон («Був сон ме ні колись: богиню ясну...»).-