Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

завдяки якій ми почуваємося бадьорими. Рівень пролактину зростає після сексу і в жінок, але значно менше.

Дехто, можливо, заперечить: мовляв, вони не почуваються сонними після оргазму, досягнутого в результаті мастурбації. Це все ж не спростовує «пролактинової» теорії. Заміри показують, що під кінець статевого акту чоловік виділяє пролактину в чотири рази більше порівняно з мастурбуванням. Це, ймовірно, пояснюється як фізичними, так і психічними чинниками: статевий акт, по суті, дарує організму більше задоволення.

Тож коли наступного разу проміжок між оргазмом і сном виявиться достатньо коротким, майте на увазі, що для цього є природне пояснення. Та все ж варто постаратися встигнути поцілувати й обійняти жінку, перш ніж почнеш хропіти.

Оргазм – героїн для мозку

Центри головного мозку, які управляють бажаннями, допомагали людству проходити шлях до сьогодення. Ці зони розташовані в глибині головного мозку, і вони з нами із часів, коли ми почали розвиватися у ссавців.

Нашими найбільш основоположними функціями, такими як серцебиття і здатність дихати, управляє найстаріша частина, так званий рептильний мозок. Упродовж нашого розвитку і перетворення на ссавців, приматів, а згодом на людей сформувалася додаткова частина – те, що ми зараз називаємо корою головного мозку. Тут розташовані зони, які уможливлюють нашу здатність думати, говорити й усвідомлювати власне існування. Коротше кажучи, те, що робить нас людьми.

Між рептильним мозком і корою головного мозку маємо третю систему, своєрідний місток між ними двома. Це лімбічна система, і саме тут ми знаходимо зони, які відповідають за бажання і радість. Якщо досліджувати головний мозок під час оргазму, саме тут спостерігаємо найбільшу активність. Кілька зон світяться як феєрверк, і сигнали між ними перекидаються як тенісні м’ячики. Більшість цих сигналів проходять через вентральну тегментальну область, і тут ми помічаємо високу активність, коли жінки і чоловіки досягають сексуального клімаксу.

Багато з названих зон активується і під дією героїну. Особи, які зазнавали дії цього дурману, часто порівнюють свої відчуття із сексуальним задоволенням і навіть оргазмом. Так само залежні від героїну часто мають знижене сексуальне бажання. Це, очевидно, пов’язано з тим, що героїн уже стимулює ці мозкові центри, а отже, пригнічує потребу в стимуляції їх конвенційним способом. У виборі між цими двома задоволеннями таки варто віддавати перевагу оргазму. Це дешевше, доступніше і, не в останню чергу, корисніше для вашого здоров’я.

Коли він не хоче вниз

Ерекція здебільшого пов’язана з сексуальним збудженням та задоволенням. Але іноді добра буває забагато, тоді ерекція стає проблемою.

Пріапізм, або затяжна ерекція, – стан тривалої й болісної ерекції без жодної сексуальної стимуляції. Це потенційно серйозний стан. Якщо ерекція затягнеться довше, ніж на чотири години, може настати затяжна втрата еректильної здатності, а у результаті – хронічна імпотенція. Пріапізм може також призвести до утворення рубців, які змінюють зовнішній вигляд та функціонування пеніса.

Найстаріший опис цього стану знаходимо в одному з перших медичних творів – у знаменитому папірусі Еберса, створеному близько 1550 року до Р. Х. Там написано про симптоми та лікування довготривалої ерекції, з якою в ті часи боролися за допомогою льону, чорної блекоти і кавуна.

І хоча прадавнім єгиптянам було знайоме це явище, власної назви воно не мало, аж поки на арену не вийшли давні греки. 300 року до Р. Х. учений Деметрій Апамейський описав цей стан і дав йому дві назви на основі грецької міфології – пріапізм та сатиріазис. Перший термін походить від бога плодовитості Пріапа, відомого своїми сексуальними апетитами, який був імпотентом. Назва «сатиріазис» походить від раніше згадуваних сатирів. До наших днів збереглася лише перша назва – пріапізм.

Існує три категорії цього стану: ішемічний, неішемічний і пріапізм, що рецидивує. Ішемічний пріапізм виникає через нестачу кисню, коли кисень не надходить до тканин тіла крізь кров у достатній кількості, як при інфарктах серця, мозку і гангренах. При ішемічному пріапізмі кров не відпливає назад від пеніса, як зазвичай. У результаті вона назбирується, тоді в пенісі піднімається тиск. За якийсь час тиск настільки зростає, що нова кров припиняє надходити, у тканині починає бракувати кисню. Це найпоширеніший вид пріапізму, а також найнебезпечніший. Причини часто не відомі, однак факторами ризику є зловживання алкоголем та наркотиками.

За неішемічного пріапізму кровотік крізь пеніс вільний, але настільки, що підтримується постійна ерекція. Посилення циркуляції часто виникає крізь псевдосполучення між губчастими тілами і великими кровоносними артеріями пеніса. Цей стан зазвичай не спричинює сильних болів і здебільшого минає сам. Оскільки до пеніса весь час надходить свіжа, збагачена киснем кров, загрози гангрени немає. Цей тип пріапізму трапляється рідко, і він спостерігається зазвичай при травмах пеніса або зони між мошонкою і відхідником. З-поміж іншого цей стан був описаний після ДТП на велосипеді, коли пацієнт із силою впав на раму.

Пріапізм, що рецидивує, є підвидом ішемічного. Він трапляється вкрай рідко і виникає насамперед у чоловіків, які страждають на хворобу крові, що має хитромудру назву «серповидноклітинна анемія».

Незалежно від типу пріапізм – рідкісна хвороба, проте якщо вона виникає – це невідкладний медичний стан, який вимагає лікування. Спершу можна спробувати охолодити пеніс мішечками з льодом або холодним душем. Досвід показує, що допомагає фізична активність, наприклад легкий біг. Якщо це не спрацює, слід звертатися до лікарів, оскільки вірогідність серйозних ускладнень з часом зростає.

Загалом не слід чекати довше години, перш ніж їхати до лікаря. Для припинення такої впертої ерекції спершу намагаються звузити кровоносні судини, які постачають кров до пеніса. Це робиться введенням речовини під назвою ефедрин просто в пеніс. Іноді ерекція «не здається» навіть після цього. Тоді намагаються зменшити тиск через кровопускання з пеніса за допомогою великих шприців, які вводять крізь головку. Якщо ж і це не дає бажаного результату, вдаються до серйознішої хірургії. Хірург мусить прорізати собі шлях до більших кровоносних артерій і вивести кров, перш ніж вона потрапить до пеніса. Якщо доводиться зайти так далеко, ерективна здатність, як правило, зникає назавжди. Добре хоч, що потреба в такій радикальній хірургії виникає рідко.

Корнфлейкс проти онанізму

У Стародавньому Єгипті мастурбацію сприймали як божественну місію. Давні єгиптяни щиро вірили, що бог Атум створив світ за допомогою сперми, яку отримав онануючи. Це дало початок одному із завдань фараонів: здійснювати щорічне «ручне полювання в Нілі» для забезпечення добрих урожаїв.

Така практика була природною, якщо не обов’язковою, і в Давній Греції. Зображення чоловіків, які мастурбують, прикрашають численні вази і настінні малюнки цього періоду. Грецький філософ Діоген нібито навіть задовольняв себе перед широкою публікою, щоб проілюструвати, наскільки свободолюбною і цінною є ця здатність.

З часом, коли давні боги поступилися місцем іншим релігійним течіям, змінилися й погляди на онанізм і сексуальність. У християнських традиціях та юдействі вони часто ґрунтувалися на віршах зі Старого Завіту, не в останню чергу з першої книги Мойсея, а саме на тій історії, коли Бог наказав Онанові одружитися із жінкою свого померлого брата і запліднити її. Онан був не дуже задоволений цією угодою, але врешті погодився зробити спробу. Однак в останній момент він… передумав, і його сперма впала на землю. Виявивши це, Бог убив Онана і дав початок крилатому вислову «Ти не марнуватимеш своє насіння на землю». І це при тому, що Онан навіть не онанував, лише, так би мовити, «вистрибнув