Читати книгу - "Усі системи червоні"

застрелила озброєного SecUnit гірничим дрилем, щоб повернути мене; мабуть, вона хотіла мене залишити. «Ти повинна мене вбити».

Їм знадобилася вічність, щоб усвідомити те, що я сказав, щоб співставити це з тим, що вони, напевне, бачили у моїй стрічці з камери, але моя здатність вимірювати час теж була порушеною.

— Ні, - з жахом подивився на мене Ратті. «Ні, ми не можемо…»

Менса сказала: «Ми не будемо. Пін-Лі…»

Оверс скинув ремонтний комплект і переліз через два ряди сидінь, кричачи до Пін-Лі. Я знав, що він іде до кабіни пілотів, щоб взяти управління, щоб Пін-Лі могла працювати біля мене. Я знав, що вона не встигне мене виправити. Я знав, що можу вбити всіх у хоппері, навіть з простріленим тазостегновим суглобом та однією робочою рукою.

Тож я схопив ручну зброю, що лежала на сидінні, повернув її до своїх грудей і натиснув на курок.

* * *

НАДІЙНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ 10 % ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ УСТАНОВКИ

Розділ п'ятий

Я повернувся онлайн, щоб виявити, що моє тіло інертне, але повільно проходить фазу пробудження. Я був схвильований, у мене всі рівні були неактивні, і я поняття не мав, чому. Я відтворив свій особистий журнал. Авжеж.

Я не повинен був прокидатися. Я сподівався, що вони не були дурні з цього приводу, і надто м’які, щоб мене вбити.

Ви помітили, що я не націлив зброю собі на голову. Я не хотів вбивати себе, але це треба було зробити. Я міг би вивести себе з ладу якимось іншим способом, але, погодьтеся, я мав право не сидіти і не слухати ту частину, де б вони переконували один одного, що іншого вибору немає.

Почалася діагностика та повідомила мене, що модуль бойового заміщення видалений. На мить я не повірив. Я відкрив свій канал безпеки і знайшов камеру у Medical. Я лежав на процедурному столі, моя броня зникла, я просто носив те, що залишилося від шкіри мого костюма, люди зібралися навколо мене. Це був образ ніби з кошмару. Але моє плече, кисть і стегно були відремонтовані, отже я побував у свєму кубику. Я ще трохи повернув запис і подивився, як Пін-Лі та Оверс використовують хірургічний набір, щоб обережно витягнути бойовий модуль з моєї потилиці. Це стало таким полегшенням, що я двічі відтворив запис, а потім продовжив діагностику. Мої журнали були вичищені; нічого такого, крім того, що я мав до того, як потрапив у середовище проживання DeltFall.

Мої клієнти — найкращі клієнти.

Тоді увімкнувся слух і з’явилася мережа.

«Я попросив HubSystem знерухомити його», — сказав Гауратін.

Ага. Ну, це багато що пояснювало. Я все ще мав контроль над SecSystem, і наказав їй зупинити доступ HubSystem до каналу та реалізувати надзвичайну процедуру. Це була функція, яку я вбудував, і яка крім усього іншого замінювала годину або близько того шумом навколишнього середовища замість візуальних та аудіозаписів, зроблених HubSystem. Кожному, хто слухав нас через HubSystem або спробує відтворити запис, буде здаватися, ніби всі раптово припинили розмову.

Те, що сказав Гауратін, очевидно, стало несподіванкою, тому що решта запротестували, переважно Ратті, Волеску та Арада. Пін-Лі з нетерпінням пояснювала: «Немає ніякої загрози. Коли він вистрілив у себе, він зупинив завантаження. Мені вдалося видалити кілька фрагментів коду, які вже були скопійовані».

Оверс почав: «Ви хочете зробити власну діагностику, тому що…»

Я чув їх у кімнаті та на стрічці безпеки, тож переключився на візуальне зображення з камери. Менса підняла руку для тиші. Вона сказала: «Гауратін, що не так?»

Гауратін сказав: «Завдяки автономному режиму я зміг використати HubSystem, щоб отримати певний доступ до його внутрішньої системи та журналу. Я хотів дослідити деякі аномалії, які помітив у стрічці». Він жестом вказав на мене. «Цей SecUnit вже був аномальним. Він має зламаний командний модуль».

У стрічці розваг у такому випадку кажуть «Ну лайно».

Через камери безпеки я спостерігав, як вони плутаються, але поки що не стривожені.

Пін-Лі, яка, мабуть, щойно копалася в моїй черговій системі, склала руки. Вираз її обличчя був різко скептичним. «Мені важко в це повірити…». Вона не додала «мудак», але це було в її голосі. Вона не любила, коли хтось сумнівався у її досвіді.

«Він може не виконувати наші команди; немає контролю над його поведінкою», — сказав Гауратін, стаючи нетерплячим. Йому також не подобалося, що хтось піддає сумніву його досвід, але він не виставляв це напоказ, як Пін-Лі. «Я показав Волеску свої оцінки, і він погоджується зі мною».

У мене був момент, коли я міг відчути себе зрадженим, що було по-дурному. Волеску був моїм клієнтом, і я врятував йому життя, тому що це була моя робота, а не тому, що він мені подобався. Але потім Волеску сказав: «Я не згоден».

«Тобто командний модуль працює?» — запитала Менса, насупивши брови на всіх.

«Ні, він точно зламаний», — почав пояснювати Волеску. Коли на нього не нападала гігантська фауна, він був досить спокійним хлопцем. «Зв’язок модуля з рештою систем SecUnit частково розірваний. Модуль може передавати команди, але не може їх виконувати, контролювати поведінку чи застосовувати покарання. Але я думаю, що той факт, що SecUnit діяв, щоб зберегти наші життя, піклувався про нас, хоча він був вільним агентом, дає нам більше підстав довіряти йому».

Гаразд, він мені сподобався.

Гауратін наполягав: «Ми були саботовані з тих пір, як потрапили сюди. Зниклі звіти про присутність небезпеки, відсутні деякі розділи карти. SecUnit має бути частиною цього. Він діє для компанії, з якоїсь причини вони не хочуть, щоб цю планету досліджували. Нас теж повинні ліквідувати, як і DeltFall».

Ратті жестом перервав його. «Безумовно, тут відбувається щось дивне. У їхніх специфікаціях було лише три SecUnit для DeltFall, але їхньому в середовищі існування їх було п’ять. Хтось саботує нас, але я не думаю, що наш SecUnit є частиною цього саботажу».

Нарешті Бхарадвай сказала: «Волеску і Ратті праві. Якби компанія наказала SecUnit вбити нас, ми всі давно були б мертві».

Слова Оверса звучали божевільно. «Він розповів нам про бойовий модуль, наказував нам його вбити. Чому, до біса, йому робити це, якби він хотів нашкодити нам?»

Він мені теж подобався. І хоча участь у цій розмові — це останнє, що я хотів робити, настав час висловитися за себе.

Я тримав очі закритими, спостерігаючи за ними через камеру безпеки, тому що так було легше. І змусив себе сказати: «Компанія не намагається вас убити».

Це їх налякало. Гауратін заговорив,