Читати книгу - "Розбивши її життя (частина 2), Сафо Мелі"

Глава 6

Олексій

Я прокинувся обійнявшись з русалкою ближче до одинадцятої. Всю ніч ми пристрасно займалися сексом і перше, що я відчув, відсутність тягнучого "дзвону" між ніг. Усміхнувшись своїм думкам крізь ранкову дрімоту, розплющив очі.

Вероніка спала оголеною поверх ковдри і я мав можливість її розглянути. Довгі вигнуті вії, оксамитова, немов персик, шкіра, густі брови... Мій погляд ковзав по його тілу, наче я малював її у своїй уяві. Тонка витончена шия манила доторкнутися губами, округлі красиві груди з гострими сосками, що стирчать, просять ласки, вузька талія і плаский животик, що переходить в гладко поголену промежину, і довгі стрункі ноги з акуратними рівними пальчиками.

«Що ж тебе чоловік недооцінив так? А, дівчинко? – У ній було ідеально все! Не лише тіло. Вона досить розумна, має прекрасне почуття гумору. З такою живи та радуйся! Я розглядав її пальчики на ногах і не міг зрозуміти, як у такої жінки могло все піти навперейми?

– Добрий ранок! – почув я її трохи хриплий після сну голос і підняв очі на її обличчя.

Вероніка посміхнулась і, потягаючись, витягла тонку струну.

Зізнаюся, в мені оселилася якась частка страху, що вранці вона прокинеться зі мною і пошкодує про те, що сталося. Секс із першим знайомим, як вона сказала, не входив до її планів. Але зараз шикарна ніжна посмішка говорила зовсім про інше. Вона прокинулася щасливою та задоволеною. Значить, я всю ніч не дарма старався.

– Привіт! – Усміхнувся я у відповідь. – Як ти?

– Почуваюся чудово. Це було щось!

Вперше в житті після сексу я почув подібне на свою адресу і ці слова розлилися в мені радістю і задоволенням.

– Ти неперевершена!

Я нахилився і поцілував її в губи, миттєво відчувши її руку на потилиці та відповідь її язичка. Ні-ні, стоп… не збуджуємось! Я акуратно відсторонився:

– Хто перший у душ?

– Іди ти перший, я ще не прокинулася.

Я підвівся з ліжка, відчувши, що по тілу розлилася легка приємна ломота. Треба б сходити до спортзалу сьогодні, розім'яти м'язи. Вже помившись, я перекрив воду, взяв рушник і, пов'язавши його навколо стегон, збирався вийти з душу, як раптом почув, що Вероніка з кимось розмовля по телефону:

– Мені нема про що з тобою розмовляти! Я розлучилася з тобою не для того, щоб продовжувати товкти в ступі твої зради! Мені гидко, розумієш? Гидко! І тепер я рада, що так сталося, Жень! У мене з'явився шанс бути щасливою! Я зустріла прекрасного чоловіка, усю ніч була з ним і знаєш, що? Мені сподобалося!

На цьому всі звуки стихли. Мабуть, вона кинула слухавку. Чомусь усередині з'явилося неприємне відчуття, що Вероніка погодилася на близькість зі мною лише для того, щоб помститися своєму чоловікові. І це було дуже неприємно. Я відчинив двері і зайшов до кімнати. Вона сиділа на ліжку, прикривши обличчя руками.

– Гей, ти чого? – я сів поруч і взяв її за плечі. – Ну, дівчинко, перестань плакати. Він того не вартий.

Вона відірвала руки від обличчя і підняла на мене заплакані очі. Плакати не перестала, з очей котилися сльози, плечі здригалися.

– В-вибач мені…

– Ну-ну, ти що? Мені нема за що тебе вибачати. Все добре.

Я обійняв її, притиснувши до грудей, гладячи по голові. Через пару хвилин схлипи припинилися, і вона відсунулася, опустивши погляд униз.

– Вибач, що застав мене такою... розклеєною. Нарешті прорвало. З того самого дня, як застала їх разом, не могла заплакати. Дуже хотілося, але не виходило. А зараз аж полегшало.

– Я вже сказав, тобі нема за що вибачатися. Відчувати це цілком нормально. Біжи в душ, ти обіцяла показати мені, де можна скуштувати смачні гезлемі.

Згадавши свою обіцянку, Вероніка сумно, але посміхнулася.

– Точно. Я й забула! Я скоренько.

Вона встала з ліжка і босоніж попрямувала до душу. Яка ж вона легка та граціозна! Хоч би не закохатися, Семенов! Не можна! Це лише відпустка, гормони і відсутність сексу тривалий час. Вдома на нас чекає різне життя, ми живемо один від одного за сотні кілометрів.

Я відмовляв себе і розумів, що ця жінка захоплює всі мої думки і поступово проникає всередину мене. Я якраз підійшов до столика, щоб зняти свій телефон із зарядки, як на екрані телефону Вероніки висвітилося повідомлення: «Я вб'ю його, зрозуміла?!»

Чудово! Чувак явно не зрозумів, що вони розлучені, і Вероніка вже не має до нього жодного стосунку. А я випадково стаю героєм якоїсь мильної опери. Я взяв свій телефон і відійшов до вікна, щоб переглянути повідомлення. Ніхто не дзвонив і не писав – повний штиль. Чудово! Те, чого я хотів, вирушаючи у відпустку. Двері за мною прочинилися і в кімнату ввійшла, ні, швидше пурхнула, русалка. Вологе волосся лежало на голих плечах, а під тугим рушником проглядалися округлі груди.

– З легким паром! – Усміхнувся я їй, не в силах відірвати свій погляд від того, що рушник ледве прикривала її подружок. Я зробив кілька кроків назустріч і, наблизившись до неї, провів тильною стороною долоні по її щоці. – У тебе дуже ніжна шкіра, ти знаєш про це? Хочеться торкатися ще й ще. – Моя рука ковзнула нижче, повільно знімаючи рушник: – і твої груди ... це нереально красиво...

Я нахилився і захопив губами сосок. Русалка уривчасто ахнула, прогнулась, підставляючи мені груди і відкинула голову назад. Мій язик переходив від ніжностей до наполегливіших пестощів, а рука ковзнула вниз.

– М-м-м… яка ненаситна дівчинка… вже скучила? – Прошепотів, відриваючись від її грудей.

Вероніка глухо засміялася, та нічого не відповіла. Я проникнув у неї одним пальцем і кімнатою пролунав стогін. По її тілу пронеслося тремтіння, і вона почала рухатися мені назустріч.

– Може два? – Мені захотілося її подражнити. Вона знову застогнала. – Чи навіть три?

Вероніка різко сіпнулася, звільняючись від моєї руки. Її вже трясло від збудження. Схопила мене за руку і потягла убік ліжка. Впавши на нього спиною, вона відразу розвела ніжки і перед моїми очима блиснули рожеві п'ятки і рівні пальчики. Направивши мою руку у себе, вона подалася назустріч..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍