Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Замість відповіді, він дістав із кишені ключі та потряс ними.

—Треба всі речі збирати, якщо йдеш до іншого! — його слова боляче різали по вухах.

—Пішов геть! — прошипіла, збуджена я.

—Піду, ось тільки Арнольда дочекаюся і одразу піду. — і цей придурок сів на стіл.

—Пішов геть! - повторила я і зняла пістолет із запобіжника.

—Ну тихіше, не поранься, люба. Мені потрібен твій брат.

—Не дочекаєшся, його немає в місті. Востаннє повторюю, пішов геть. Або застрелю! — я відверто лукавила. І він, мабуть, це розумів. Підвівся і, накульгуючи, підійшов до мене.

—Стріляй. — спокійно сказав Метью, коли пістолет уперся йому в серце.

—Придурок, ти полегшуєш мені роботу. — я перевела стовбур на рівень голови і вже тримала однією рукою.

—Ти не вистрілиш. — з глузливою усмішкою сказав він.

—Я не та, що раніше. — і притиснула дуло до чола. А у своїй голові билося:

—Ні, не треба, не кажи нічого. Не хочу чути. Краще допоможи Майї. Допоможи нашій доньці!

Потік моїх думок перебив той самий Метью. Він відвів рукою пістолет і наблизився до мене якомога ближче.

—Ти така сама. — він впився в мої губи, кусаючи, облизуючи, смоктаючи. Він пригнічував усю мою волю, а я заметушилась, як птах у клітці.

—Ні, не можна! — тільки й встигла прохрипіти, в перепочинку між поцілунками. Він не хотів залишати мене. Його рука лягла мені на стегна і поповзла вниз.

________________________________________________________

Візуалізація Джорджа: