Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"

Аня простягнула мені самокрутку, але я помотала головою, відсторонюючись подалі.

– Ні, я не буду, – тихо промовила я.

– Та не бійся, – усміхнувся Богдан. – Там нічого важкого. Легенький збір.

– Ага, звіробій і ромашка, – хмикнув Артем і всі присутні засміялися.

– Ні, я серйозно, – не вгамовувався хлопець. – Навіть новачкам нічого не буде.

– Відвали, чувак, – втрутився Руслан, при цьому його голос пролунав радше стомлено, ніж роздратовано. – Це не твоя дівчина, щоб розповідати їй, що робити.

– Воу-воу-воу, – сміючись, підняв руки вгору Бодя. – Зрозумів. Був не правий.

– Давайте краще пограємо, – відгукнулася Олена. Узявши одну з порожніх пляшок з-під вина, вона пустотливо усміхнулася. – У «пляшечку».