Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

8

- Привіт матусю! Привіт татусь!" - увійшовши в будинок, радісно вимовила Анжеліка.

- Ну що? Як пройшла поїздка? - поцікавилася мати.

- Усе було добре! Ми обидві з Катею залишилися задоволені. І навіть кілька разів були біля моря, купалися і засмагали. Нас возили на екскурсію в одну з кіностудій!" - довелося брехати Анжеліці. Зазвичай таке їй не властиво, але вона поки що не була готова посвячувати батьків у своє особисте життя. Вона не могла передбачити реакцію батьків, адже Алекс був значно старший за неї, та й знайомі вони менше місяця. Мине час і вона обов'язково познайомить своїх батьків з Алексом.

Засинаючи, вона отримала повідомлення від Алекса:-"На добраніч, кохана! Завтра заберу з університету. Цілую в солодкий носик!".

  Наближався день народження Анжеліки. Цього разу Анжеліка не хотіла, як завжди, відзначати його з батьками та гостями в ресторані. Цей вечір вона хотіла провести наодинці з Алексом. Тільки як от пояснити це батькам?

 - Завдання ще те...- подумала Анжеліка.

- Потрібно порадитися з Катькою, може, в неї є ідеї з цього приводу... - спало на думку Анжеліці.

 Ідея порадитися з Катькою була вдалою. Та зі свого боку, розуміючи, як серйозно закохана її подруга, і всю суть ситуації, що склалася, моментально запропонувала їй ідеальне рішення. Оскільки Анжеліка дівчинка вже доросла, то вона має право спокійно пояснити батькам про те, що у свій день народження вона хоче погуляти з подругою, розвіятися, сходити в клуб. Ну а вже з родичами відсвяткувати можна і в інший день! Здійснити задумане Анжеліці не становило труднощів. Батьки з розумінням поставилися до прохання дочки, і сімейне святкування перенесли на інший день.

 Алекс прекрасно знав дату її народження, оскільки саме до цієї дати вона і замовляла у нього сережки. І природно він мав намір приємно здивувати дівчину в її день народження. У призначений час він уже чекав Анжеліку біля під'їзду з величезним букетом яскраво червоних троянд. Він орендував затишну літню веранду зі столиком на другому поверсі ресторану. В умінні залицятися Алексу не було рівних, він продумував все до дрібниць. Усе для того, щоб укотре порадувати і здивувати Анжеліку! Втім вона і без залицянь вже була міцно закохана в Алекса. Але її дівоче серце, все ж, трепетно бажало романтики і яскравих побачень. До того ж їй були приємні заздрісні погляди дівчат з її університету, коли Алекс щоразу зустрічав її з букетом квітів. Видатний, привабливий чоловік високого зросту, поруч із молодою вродливою Анжелікою. Їхня пара часто привертала погляди перехожих.

 Веранда ресторану повністю була прикрашена арками та гірляндами з білих квітів. Всюди горіли ароматні свічки, а в кутку молодий скрипаль грав приємну для вух класичну музику. Роздивляючись усе навколо, Анжеліка з розчуленням вимовила:

- Алекс. Яка краса!...

-"У мене для тебе є подарунок..." - прошепотів Алекс на вухо Анжеліці й підвів її до столу. На столі лежав оксамитовий, смарагдовий футляр.

- З днем народження, кохана! - Алекс відкрив футляр і дістав звідти акуратні сережки у вигляді лілій, а до них - золотий ланцюжок із кулоном із тих самих лілій, що й сережки, із сяючими діамантами замість маточок і тичинок. Затамувавши подих, Анжеліка миттю приміряла на себе сережки, а Алекс трепетно одягнув на неї ланцюжок, поцілувавши її в шию. - Ну як? - із хвилюванням запитав Алекс. Анжеліка дістала дзеркало з сумочки, оглянула себе і захоплено промовила:

- У мене немає слів, Алекс, комплект вийшов дійсно розкішним!   Спасибі, милий, - вона міцно обняла його руками за шию і злегка підстрибнувши, задоволена, поцілувала Алекса в губи.

Треба сказати, що сережки і ланцюжок надзвичайно пасували Анжеліці, вони ще більше додавали до її ніжного і юного образу тонкощі і витонченості. Алекс весь вечір милувався своєю Анжелікою. Вона ж була по-справжньому щаслива. Їй хотілося, щоб цей вечір ніколи не закінчувався, щоб вони разом з Алексом після поїхали додому, прокинулися разом і не розлучалися ні на мить.

Прийшовши додому, Анжеліка відразу похвалилася батькам новим ювелірним комплектом. Мати з неприхованим захопленням і розчуленням оцінила вибір дочки.

-Здається, тієї суми, що я виділив тобі на подарунок, не вистачило б на ланцюжок. Чи в тебе вже знижки в ювелірному магазині?" - абсолютно без задніх думок запитав її тато.

-А я зібрала ще трохи грошей, щоб замовити ще й ланцюжок із кулоном! - знову довелося брехати Анжеліці.

Раптом задзвонив мобільний телефон Анжеліки.

-Ой це Катька! Я в свою кімнату! На добраніч, тату, мамо!

-Вам що було мало часу поспілкуватися? - здивовано запитала її мати.

- Ми не домовилися щодо завтрашнього дня... - промовила перше, що спало їй на думку Анжеліці, і міцно зачинила двері до своєї кімнати.

 Наступного дня, коли батьки Анжеліки вже роз'їхалися кожен у своїх справах, Катерина вже була тут як тут.

-Ну хвалися! - вона пильно роздивлялася прямо з порога подругу, сподіваючись побачити на ній подарований Алексом комплект.

-Ходімо! - Анжеліка повела Катю за собою в кімнату, де на косметичному столику, серед численних симпатичних флаконів і тюбиків, красувався смарагдовий футляр.

-Ось! - Анжеліка простягнула його Катерині.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍