Читати книгу - "Особливо небезпечний , Ніколь Кові"

Інес в червоній сукні і з обручем на голові, весело танцювала біля бару. Її волосся було підкручене, що відбувалось рідко, а вся шкіра сяяла від якогось лосьйону з блискітками.

Пробігши поглядом по залі, я побачив Ремі, що цілувався з якоюсь крихіткою на дивані. В нього на шиї висів дощик, а зелений костюм як ніколи був в тему. Всі були святково вдягнені і з гарним настроєм, проте я цей настрій міг розділити лише наполовину.

-Як життя, красуня?-сміявся Шелбі, оглядаючи Лонні з ніг до голови.

Навіть не знаю, чому я покликав її з собою. Певно щоб розважитись, або відволіктись. Їй гарно вдавалось грати роль Софі, особливо зі спини, коли я бачив тільки білі кучері. Це допомагало...

Але сьогодні Лонні зібрала своє світле волосся в цікаву зачіску, одягла зелену приталену сукню з пірʼям на грудях і ту ж білу шубку в якій була минулого разу.

-Супер!-так само солодко, як і завжди відповіла вона рудому і той кивнув.

-Вона гарненька.-сміявся він, дивлячись на мене і я сціпив зуби. Не хотілось, щоб хтось думав, що ми тут як пара, бо так не було. Я один. А Лонні просто доповнення. Моєю половиною була і буде Софі, хоч як Шелбі це не подобалось.

Та його й не повинно було щось влаштовувати, бо кохав її я, а не він. Кохаю...

-Все, відчепись, Шелбі!-сказав я і проштовхнув його в квартиру, аби припини ці балачки.

-Він класний!-засміялась Лонні.

Я не знав з якої вона родини, де живе і хто її батьки, та мені було байдуже, бо тепер вона була в тій ролі, що колись Нексі. Повія. Особиста повія.

-Ходімо, випʼємо!-махнув рукою друг і я поглянув на Лонні.

-Розважайся.-сказав я і та кивнула, однозначно не проти лишитись самій серед цього натовпу. Вона швидко знайде компанію з такими грудьми. Я лишив свою куртку при вході і прослідував за рудим. Інес весело помахала мені рукою, коли ми проходили повз неї і врешті ми спинились на кухні.

Шелбі відкоркував пляшку віски і налив нам майже повні келихи.

-Добре, що ти прийшов.-сказав хлопець і я кивнув.

На мені були чорні вільні джинси і такого ж кольору футболка. Настрою на всі ці святкові переодягання я не мав, та Шелбі навіть і не сказав нічого з цього приводу. Він знав, що я ненавиджу ці дитячі забавки і нізащо не начепив би на себе якусь купу мотлоху.

-Кем, ти теж тут?-почувся здивований голос позаду і я побачив поряд Реммі.

-Так, чувак.-відповів я і ми вдарились кулаками.

-Тебе останнім часом не видно. Я маю кілька крутих ескізів, тобі варто було б глянути.-каже хлопець в зеленій футболці і я киваю.

-А твій нещасний салон досі працює?-сміюсь я і Ремі закочує очі. Цей жарт ніколи не перестане його задівати.

-Ти не змінюєшся.-каже він і раптом весело всміхається.-Софі!-кричить він і по спині біжить холодок від люті. Авжеж, куди без неї...

Це мало бути наше різдво. Тільки вона і я. Та тепер усе змінилось. Але я маю визнати, що від її появи, стало трохи комфортніше.

Я обертаюсь в ту сторону, куди кинувся Ремі і бачу пташку...

Вона в короткій чорній сукні з рукавами і відкритою спиною. На ногах чорні підбори, а пострижене волосся зібране в хвостик і перевʼязане червоно і зеленою стрічкою. Червоні губи і підфарбовані вії.

Вона така ж неперевершена як і завжди. Тілько от тепер не біля мене.

Я відвертаюсь, випиваю все, що лишилось у склянці одним ковтком і ставлю келих на стіл.

-Кем...-починає Шелбі, ставши трохи серйознішим і я кидаю на нього злий погляд. Він обіцяв що ми з Софі не перетнемось, що її не буде.

Я вимагав з нього цю обіцянку, бо знав, що якщо вона зʼявиться, а в мій організм потрапить хоч крапля алкоголю, станеться неминуче.

Я або когось вбʼю, або пересплю з нею.

-Що вона тут робить?-гарчу я і рудий розводить руками в явному протесті проти мене.

-Пробач, вона подруга Інес, я не міг заборонити...-намагається пояснити він і в цей час до нас підходить Лонні. Вона врятувала його від неминучої перепалки, бо я вже збирався вдарити власного друга.

Ось що ти зі мною робиш, Софі...

-Щось сталось?-питає вона і тягнеться мене обійняти. Я дозволяю їй це зробити, та лише тому... трясця... я хочу щоб Софі це побачила.

-Ні, солоденька.-кажу я і вона мило мені посміхається, потершись об мене грудьми.

-Гаразд, лишу вас ненадовго.-користується моментом друг і зникає в натовпі. Якби ж Шелбі знав, що його це не врятує.

Я стискаю щелепу і дістаю з кишені цигарки, бо якщо зараз не підкурю, то наврядчи втримаю себе в руках.

-Даси мені цигарку?-запитує Лонні і я дістаю одну для неї.

Бо це не Софі. І мені байдуже, курить вона чи ні.

Дівчина підкурює разом зі мною і проводить пальцями по моїх плечах, доки я не звожу очей з Керр.

Нащо ти прийшла сюди, пташко? Випробовуєш моє терпіння?

Невже ти не знаєш, що коли справа стосується тебе, моє серце мені не підвладне?...

Софі проходить у залу разом з Ремі і він заводить її в танець. А це мав би робити я.

Коли сіднички Софі починають сексуально танцювати під музику, я відчуваю прилив крові до пояса.

Ох, Софі, поряд з тобою важко тримати себе в руках...