Читати книгу - "Спробуй приборкати , Аріна Спел"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так, підйом. Купа справ. Наснилася ж дурня, аж самій смішно. Цікаво, Дайрен бачив? Ото б я повеселилась з його реакції. Все, мені ніколи. Вмиватися і на тренування. Й так вже скільки пропустила з цією метушнею.
Заплела тугу косу. Одягнула свій костюм. Щільні шкіряні штани, спеціальна сорочка без застібок і шнурків облипає тіло. Це важливо. Бо дозволити собі тренуватися голою по пояс я не можу, а в спарингу треба, щоб не було за що зачепитися, це надасть опоненту перевагу. Мій вчитель мені спуску не давав. «Не ний мені , що ти дівчисько. Зроби цей недолік перевагою. Менше сили, але більше спритності. Або ти тренуєшся на рівні з усіма, або йди геть.» Спочатку батько дуже сподівався, що я покину. Потім змирився.
Так, взяти меч і бігом на задній двір, з хлопцями ще контакт встановлювати. Не думаю, що приймуть мене з розпростертими обіймами, але що-що, а до чоловіків я завжди легко знаходила підхід. Окрім одного, та той не рахується.
На плацу вже повним ходом йшли тренування. Удача. Патрік і Кевін тут. Я помахала їм рукою, як давнім знайомим й попрямувала на зустріч, ігноруючи їх шокований вигляд.
-Привіт. Я з вами.
-В сенсі? Ти ж жінка. Яке тренування? Ми тут не граємося. Дайрен знає?
-Так, батько попереджав його. Він погодився.
-Ну, раз так, не будемо заважати.
-Я розімнуся трішки, а потім мені потрібен буде напарник. Ви ж не проти?
-Добре, пограємося трішки, якщо вже такі ваші забаганки.
Я не образилася. Мене завжди так сприймали спочатку. Хто ж побачить у мені суперника. Брати любили так розважатися, спостерігаючи мої бої з кимось новеньким. Мене й саму це добряче веселило.
Пробігши три кола зробила зарядку. Ох вже ці чоловічі погляди. Без них ніяк.
-Ну що, розпочинаємо. Хто з вас?
-Ти мені винен.- почав Кевін.- ще не віддав останній картковий борг, давай, в рахунок нього.
Патрік сумно здихнув.
—Добре. На мечах? Давайте я буде лівою рукою, щоб хоч якось урівняти шанси.
-Гаразд.- мило посміхнулася я. Завжди одне і те саме.
Спочатку він був розслаблений, потім зібрався. Далі перекинув меч в праву руку. Я викладалася на максимум. Потрібно було дати зрозуміти, що я на рівні з ними. Достойно, дуже достойно. Та у мене була перевага. Я завжди билася з чоловіками, а от він з жінками ні. На силу я не ставила, лише на швидкість. В момент, коли він найменше очікував підсікла ноги. Патрік гепнувся, як скала, я влетіла на нього, притиснула до землі і приклала лезо до горла.
Кевін присвиснув.
-Здаєшся?
-Так принцесо, чиста перемога. Недооцінив. Каюсь.
—Ти ще мене в боротьбі не бачив.
-Що тут відбувається?!!!!- голос Дайрена застав нас зненацька. Я здригнулася й чиркнула шкіру Патріка, кров тоненькою цівкою потекла по шиї, але він навіть не ворухнувся. Застиг як мертвий.
-Я питаю, що тут відбувається?!!!!
Та не кричи ти, чути добре, стоїш впритул.
-Не видно? Тренуємось.- буркнула я
Встала й подала руку Патріку, щоб той підвівся.
-Хіба я дозволяв?
-Хіба я питала?- перекривала його я.- Взагалі то, батько попереджав про мої захоплення. Ви дали згоду.
-Я думав танці там, чи співи.
-Що ви там собі надумали, ваші проблеми, вже ніяк не мої.
-Я забороняю. Більше ніяких тренувань!!
-Забороняти ви можете собі, своїм підлеглим, Офелії своїй ненаглядній, але ні як не мені. Права не маєте.
Здавалося іскри що скачуть між нами розпалять багаття.
-Добре. Тоді я забороняю будь-кому з присутніх вступати з вами в поєдинок.
-Бажання номер один. Ви ж пам’ятаєте про них? -я дивилася на нього з видом переможця.- спаринг-партнер.
Він поглянув на мене, щось обмірковував. Посміхнувся.
-Добре. Будемо теревенити, чи продовжимо?
-Не маю часу на пусті балачки. Патріку, твоя черга.
-Ви вже на ти?- і гарчить. Реально гарчить, як дикий звір.
-Само якось вийшло. Важко викати людині, з якою добряче пропітнів пів години.
-Добре, ставай, подивимось на що ти здатна?
-А ми що, теж на ти?
-Так, бо пітніти ми будемо не годину й не дві. Так що…
-В сенсі? Ти битимешся зі мною? Я не це мала на увазі. Хтось з хлопців. Не ти!!
-Як ти тільки що сказала? Хто що собі надумав, це його проблеми. Отже, твоїм суперником буду я. Конкретизувати треба було своє бажання.
Це ж я на свої граблі сама і стала?
Бився він добре. Вибив меч за декілька хвилин.
—Не погано. Навіть, неочікувано, добре. Але вчитися є чому. Бери зброю. Будемо продовжувати.
Поганяв він мене добряче. Та мушу визнати, вчитель з нього вийшов хороший.
—Зарядку теж робитимеш під моїм наглядом. Прерікань не потерплю.
Я лише кивнула на знак згоди.
-Ти слухаєшся? Навіть не сперечаєшся? Це щось нове.
-Ти вчитель. Хороший. Я не дурна, щоб не розуміти це. Але не заривайся. Це стосується лише тренувань.
-А я вже плекав таку надію. Мене не буде цілий день. Багато справ накопичилося. Побачимось завтра з ранку. Не запізнюйся.
-Чим мені зайнятися?
-Не знаю, чим забажаєш. Можеш пройтися з Омелією по крамницям.
Згадка про фаворитку боляче дряпнула мене по серцю і привела до тями. Подружку мені знайшов.
-Дякую. В мене все є.
-Ну, не знаю, костюм для тренувань з широкими штанами.
-В мене є такий. Він не зручний. Допобачення.
Я розвернулася і попрямувала на вихід.
-Я все ж таки наполягаю на інших штанях.
Наполягай. Хто ж тобі заважає.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спробуй приборкати , Аріна Спел», після закриття браузера.