Читати книгу - "Подолати страх близькості, Ілсе Санд"

Якщо ви хочете побачити обличчя без соціальної маски, можна зазирнути в автобус, який проїжджає повз. Можливо, вам пощастить натрапити на пасажира, який дивиться у вікно і думає, що за ним ніхто не спостерігає. Ймовірно, він матиме дуже розслаблений вигляд. Можливо, у нього опущені щелепа або кутики рота. Та щойно хтось до нього заговорить, він стане більш зібраним, вдягне маску і, ймовірно, всміхнеться.

Корисно мати соціальну маску, яку можна вдягнути в соціальному просторі. Абсолютно відкритий вираз обличчя не завжди доречний. Проблема виникає, якщо ви самі не помічаєте, коли вдягаєте і знімаєте маску, або якщо ви її взагалі не знімаєте — навіть у найближчих стосунках.

Одна клієнтка розповідає: «Багато років я не могла заснути, якщо поруч лежав чоловік. Я наче не наважувалася розслабити своє обличчя. Згодом, у ході психотерапії, я виявила, що мене лякало. Я просто боялася, що чоловік прокинеться посеред ночі і побачить, як я сплю. Не можна заснути з усмішкою на устах і розраховувати, що вона протримається всю ніч. Я боялася, що матиму негарний вигляд, якщо засну і втрачу контроль над своїм обличчям, і що через це він віддалиться й покине мене».

Показуючи обличчя таким, яким воно є, ви встановлюєте хороший контакт, і це заразливо. Якщо ви подивитеся на чиєсь дуже розслаблене й відкрите лице, ваше теж захоче стати таким. Так само, якщо ви побачите чиюсь широку усмішку, вам самим буде важко не усміхнутись — навіть якщо ви зовсім не почуваєтеся щасливими.

Але усмішка може завадити й тому, хто усміхається, і тому, кому усміхаються, повноцінно відчувати себе. Наприклад, вам буде важко сказати, що ви почуваєтеся погано, якщо ваш співрозмовник постійно усміхатиметься. Усмішка, яка радше є маскою, а не проявом внутрішніх відчуттів, може використовуватися як стратегія самозахисту. Такий самий ефект може мати неперервна балаканина. Дуже важко встановити справжній контакт з людиною, яка постійно говорить. Водночас, якщо обидві сторони наважуються переривати потік слів, скидати соціальні маски, підтримувати хороший зоровий контакт, між вами може сформуватися життєствердна близькість.

Відкинути соціальну маску й дозволити обличчю мати такий вираз, який відповідає вашому внутрішньому стану, буває страшно, якщо ви рідко чи взагалі ніколи цього не робите. Але це шлях до кращого внутрішнього і зовнішнього контакту.

Якщо ви хочете бути по-справжньому присутніми у своєму житті та почуватися живими, не намагайтеся постійно мати рацію, бути хорошими, розумними абощо у своїх очах і в очах інших. Потрібно прийти до того, щоб не боятися просто бути — без якихось конкретних рамок. Підхід «Я такий(-а), який(-а) є» — це хороший, простий принцип, який дозволяє вам виявляти і досліджувати свої найглибші почуття, бажання і прагнення й завдяки цьому відчувати своє «я».

Рішення бути собою — щоб спілкуватись з іншими

Якщо ми хочемо чітко бачити й розуміти себе, у нас не повинно бути багато несвідомих, автоматичних стратегій самозахисту. Вони затуманюють нам очі й заважають відчувати своє внутрішнє «я» та інших людей на їхніх умовах.

Вирішити бути собою означає виявляти свій внутрішній світ і стояти за себе навіть тоді, коли ви не можете реалізувати свої або чужі ідеали.

Це означає змиритися з тим, що ми не можемо впливати на більшість речей, які мають значення. Вирішивши бути собою, ми вчимося відмовлятися від контролю і пливти за течією.

Життя — це рух. Ми самі постійно змінюємося. Одного дня нам доведеться відпустити людей, з якими ми встановили контакт. У житті переплітаються смуток і диво.

Той, хто не боїться бути людиною на цих умовах і сприймає себе таким, яким є, може діяти на основі своїх теперішніх відчуттів. Він не мусить озиратися на те, що відчував колись або чого колись боявся. У цьому разі, будучи присутнім тут і зараз, він може спілкуватися з іншими. Щоб мати справжнє спілкування в цей момент, обидві сторони повинні не боятися бути собою.

Можна бути поряд без справжнього спілкування. Наприклад, ми можемо бути разом як споживачі. Можливо, інші люди нам потрібні, щоб перемкнути увагу, розважитися, отримати інформацію або визнання тощо. Люди можуть використовувати одне одного як об’єкт. Замість того щоб увімкнути телевізор і так розважитися, ви можете зателефонувати подрузі й обговорити з нею плітки. Зовсім не факт, що у вас на меті справжнє спілкування.

Можливо, зараз у вас немає енергії для глибшого соціального контакту або ж вас мало цікавить внутрішній світ іншої людини.

Немає нічого поганого в тому, щоб час від часу використовувати одне одного в такий спосіб. Якби ми безперервно підтримували повний контакт із собою та іншими, життя було б надто виснажливим. Але якщо ми надаємо або отримуємо лише цей вид контакту — або ж самі не розуміємо, що до чого, — якість нашого життя погіршується.

У справжнього спілкування немає прихованих намірів. Немає чіткої мети, нічого, що ви хотіли б отримати або для чого плануєте використати співрозмовника. Під час справжнього спілкування ви шукаєте точки перетину в цей момент. Те, що відбувається, непередбачуване, і ви ризикуєте змінитися в ході спілкування. Можливо, виникає потужний момент, коли ви розумієте: «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» або «Я відчуваю, що ти відчуваєш, що я відчуваю».

Відчувати, що тебе люблять, — це відчувати, що тебе помічають і приймають таким, яким ти є. Вміти любити, серед іншого, — це вміти бачити, пристосовувати і приймати себе та інших.

«Справжнє життя — це завжди спілкування», — каже єврейський філософ Мартін Бубер. Ми не можемо запланувати або захотіти провести таке якісне спілкування, яке додає нашому життю повноти. Але ми можемо створити для нього оптимальні умови. І саме цим ми займаємося, коли досліджуємо наші стратегії самозахисту і вирішуємо стояти за себе. У такому разі відкриваються нові можливості для відносин, і все стає простішим.

Відмова від того, щоб бути достатньо хорошими, і від решти поганих інвестицій

Якщо ви вклали багато енергії в те, щоб бути достатньо хорошими — більшість людей під цим розуміють «достатньо хороший, щоб гарантувати собі любов», — вам буде важко здатись і припинити нереалістичний проект, особливо якщо він тривав багато років.

Це можна порівняти з вкладенням чималих коштів в акції компанії, яка обіцяє вам безтурботне життя. Коли ви вже втрачаєте віру, то дізнаєтеся, що потрібно вкласти ще більше, щоб отримати вигоду.

У той день, коли ви вирішите перекрити потік грошей (енергії) зі своєї кишені в бюджет компанії, зрозумієте, що зробили невдалу інвестицію. Це може викликати у вас сум за змарнованим часом. Водночас, якщо ви продовжите робити інвестиції, сподіваючись, що одного дня неможливе стане можливим, ви уникатимете цієї неприємної правди і горя.

Усвідомлення того, що стратегії та правила, яким ви підпорядковували своє життя, не принесли й ніколи не принесуть бажаного результату, може шокувати і приголомшити вас. Смуток можна відчути і через те, що ви дізнаєтесь, як можна жити краще, — навіть якщо це шлях до більш задовільного життя та більшого щастя.

Наведу приклад. Анне рано народила дітей і вирішила стати домогосподаркою. Хоча її життя часто було самотнім і нудним, вона не думала, що зможе бути серед людей по вісім годин на день.

Коли в 35 років їй довелося вперше влаштуватися на роботу через фінансові причини, вона помітила, що відчуває приплив енергії в товаристві людей, а її настрій настільки