Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

До вихідних Аліна притихла. У свої зміни старанно мене ігнорувала, ніс задирала. Я теж робив вигляд, ніби не помічаю її. Щоправда, одного разу шукав на дереві, коли не її була зміна. Ось же дивна дівчина! Всього можна від такої очікувати. Ні, я не чекаю, але уважніше дивлюся під ноги та частіше звертаю увагу на дівчат, що роз'їжджають містом на байках. Раптом якась брюнетка з гострим язичком захоче мою тачку протаранити.

- Мишунько, ну побудь зі мною ще, - ниючим голосом просить Таня.

- Не називай мене так, скільки повторювати?

Сам не зрозумію, чому цілий день ходжу напружений. Ще й Танька дратує тим, що по-дурному спотворює моє ім'я.

- Добре, не буду. Але мене заводить, коли ти гарчиш. Ну погарчи ще? Гаркни на мене владним голосом! - стрибає на ліжку.

- Наступного разу. Зараз я поспішаю.

Піднімаюся, хапаю свої боксери, і в душ прямую. Я і так затримався, телефон вже розпух від пропущених дзвінків і повідомлень.

- Знову на зустріч з футболістами? А мене візьмеш?

- Не сьогодні, ми збираємося тільки командою.

- Ви там надовго? А якщо з'являться дівчата? Ну-у-у чому завжди без мене?

Услід мені лунає ще безліч питань, на які вже ніколи та й немає бажання відповідати. Таня останнім часом особливо дратує набридливістю. Ми познайомилися в клубі місяць тому, вона тоді прилипла до мене і, сам не помітив, як ми після знайомства провели разом ніч. Нічого такого серйозного з нею не планував. І Таня була рада будь-яким зустрічам. Але потім ось це ось жіноче почалося - навіщо тобі друзі, коли є я? Якщо ти кинеш мене, я стрибну з гори. З якої, до біса, гори? Вона хоч в курсі, що туди треба спочатку видертися?

Прощаюся з білявкою з думкою, що нескоро вже подзвоню. Я вільний Ведмідь, не можна мене прив'язувати хитрощами й скигленням.

У клубі команда вся в зборі, що не так вже й часто трапляється. Деякі з наших гравців проміняли холостяцьке життя на стосунки. Засуджувати не беруся. Але і схвалювати тут нічого. Всюди ходять парочками, на збіговиська з командою відпрошуються. І навіть коли разом сидимо, відволікаються на телефони, щоб сюсюкатися з коханими. Тьху! А були ж колись нормальними хлопцями.

Ну от... я займаю місце біля Назара, навпроти мене Ілля з посмішкою до вух по телефону говорить зі своєю білочкою. Поруч Арс замість бургера поїдає малину. Артем строчить щось у телефоні, нескладно здогадатися кому.

- З вами нудно. Піду пошукаю веселіше команду, - піднімаюся, ніби зібрався на вихід.

Бачу, відволік від телефонів, обличчя підбадьорилися.

- Ви чого? Коли нудно, треба дивитися відос падіння Мишка! - хтось кричить з кінця столу.

- Вам не набридло ще? - обурююсь я.

- Набридло, уяви собі, - гмикає Назар, немов я ж і винен. - Дай нам нові відпадні кадри. Звалися де-небудь, змахнувши руками-крилами.

Інші пропонують ще варіанти, звідки мені стрибнути і де приземлитися. У відповідь даю їм крутіше місця, куди всунути голови, щоб мізки працювали, а не просто в коробці бовталися.

Загалом, регочемо, як завжди, і один одного підсмикуємо. Вечір починається непогано. Потім градус підвищується, хочеться розслабитись. Частіше кличемо офіціантів. Частіше отримуємо увагу від дівчат, які якимось чином пробралися до нашого залу, пронюхавши, що тут футболісти.

- Ух, як крутяться-згинаються. На гімнастику ходять, чи що? - звертає нашу увагу Дмитро на танцмайданчик.

- Ем... якась спеціальна гімнастика, щоб самій на ніч не залишитися, - придивляюся і я, оцінюючи.

Кілька дівчат особливо жвавих зібралися. Кидаючи на нас закличні погляди, крутять віртуозно дупами, і всякі гнучкі рухи показують, від яких постають спекотні картинки у голові. У мене аж замиготіло перед очима. Музика волає. Дівчата ось-ось впадуть на шпагат або за жердину почнуть битися, щоб ми їх покликали нарешті до себе.

- Напевно, шатенку покличу, ту, в коротеньких шортиках. Треба від білявок відпочити, - це я з думкою про Таньку.

Мій вибір не тільки в кольорі волосся. Та дівчина крутіше подруг запалює, вся така яскрава, доступна, відправила мені повітряний поцілунок. І диньки нічого так стирчать під білим топом.

- Цікава справа, - мене в плече пхає Назар. - Я перший обрав ту шатенку. Серед інших вибирай.

- Заспокойтеся, я вас поділю. Шатенка йде зі мною, - між нами влазить Єгор, захисник у команді.