Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ви хто? Атрік?
Він кивнув:
– Завжди вважав, що моє ім’я запам’ятовується просто.
– А моє?
– Матісанеірелінда Кранкоєра Синотанда Мерінельта Лью? Це у вас написано в ідентифікаційній картці. Запам’ятати, в принципі, теж можна.
Матіса була вражена. Її повне ім’я правильно і без запинки могла вимовити лише бабуся, та й то тому, що склала його саме вона з кличок своїх шістнадцяти кішок.
– Хочете сказати, і в контракті я так підписалася? – Підозри щодо викрадення почали повертатися.
– Гадки не маю. Контракт ви заповнили еліанською, але держреєстратор прийняв його нормально, а розбиратися з перекладом було ніколи, інспектор чекав. То як вас називати?
– Матіса. – Світ повернувся до норми. – Матіса Лью.
– А чому не Лінда?
– Тому що лайс!
Це дурне питання дратувало з початкової школи. Не всім судилося бути Ліндою, Ірен, Мері, Неллі, Рані чи Санні. Дівчинка Мотя також має право на існування!
– Ви любите лайсів? – Атрік незрозуміло чому усміхнувся. – Я, мабуть, теж.
Назву онікського хижака Матіса використовувала замість лайки і найменше очікувала почути у контексті «любити». Але це могло зачекати. Уваги вимагали інші питання. Головне з них: що було вдень?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Каселона". Природний добір, Олена Гриб», після закриття браузера.
