Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

Простоявши в черзі й біля каси близько пів години, Христина увійшла у двір і задумливо озирнулася. Щось здавалося їй смутно знайомим у цих вицвілих від часу гойдалках. У тополі, що височіла над ними.

Відігнавши недоречно виниклу м'якотілість, Кріс попрямувала до квартири Тіма. Чоловік дав їм ключі, про всяк випадок, якщо йому все ж таки вдасться заснути хоч ненадовго.

Так і є. Спить. Пройшовши на кухню і тихенько прикривши за собою двері, мама з сином почали заварювати чай. Гнат натхненно допомагав мамі смажити оладки, насичуючись її турботою і теплом. Розумів, що незабаром матусю знову закрутить робота, а ці моменти разом неоціненні.

Розуміла і Христина. Крадькома змахнувши сльозу, зловила себе на надто вже частих сплесках сентиментальності останнім часом. Та ще все ніяк не виходила з голови дівчинка в онкоцентрі з таким знайомим прізвищем.

Принісши в єдину кімнату приготовані ласощі та ліки, жінка виявила, що пацієнт давно прокинувся і з насолодою принюхується до апетитних ароматів, які долинають із кухні. Чомусь зачервоніла, спіймавши на собі його теплий погляд.

Дивно, але в одній цій маленькій кімнатці їм трьом не було тісно. Але ж її так пригнічували крихітні простори. Вважала навіть, що страждає на клаустрофобію. Тому в її будинку стелі високі, кімнати просторі, сходи широкі.

Тимофій із радістю взявся поглинати оладки зі сметаною та медом. Гнат приєднався до нього, ніжачись в атмосфері взаємної турботи та світла. Христина сіла в офісне крісло навпроти, зазначивши для себе, наскільки розумно використано простір. У квартирі є все необхідне для життя і праці. Але при цьому відсутнє відчуття нагромадження.

Доївши та подякувавши своїм турботливим гостям, Тім слухняно прийняв ліки. Гнат одразу ж зголосився допомогти мамі та віднести посуд на кухню, а заодно і цукерки принести. Він наполіг на купівлі солодощів, стверджуючи, що без них "хворіти болючіше".

Користуючись його відсутністю, Тім неголосно заговорив:

- Спасибі, звичайно. Але ви марно обтяжували себе.

- Будь ласка, - ображено буркнула у відповідь. - Я для сина старалася.

- Чудово, - тут же спалахнув Тимофій, - тоді залиште чек за ліки. Я компенсую ваші витрати.

Христина недовірливо придивилася до нього. Брови зведені до перенісся. Очі метають блискавки. На що він розгніваний?

Почуваючись глибоко враженою, Кріс слухняно витягла з сумки гаманець, звідти чек. Хотіла потім проконсультуватися щодо підібраних ліків зі своїм сімейним лікарем.

Мовчки поставила чек поруч із флакончиком ліків проти кашлю. Величаво піднялася зі свого місця, прямуючи до виходу.

- Одужуйте, - кинула на ходу.

Гната виявила на кухні, коли він намагався посунути важкий табурет до умивальника, щоб вимити посуд.

- Не треба, маленький, я сама.

Поки мила і протирала тарілки й чашки, все думала, як спритно він повернув їй її ж реакцію. Адже вона тоді теж чек попросила. Для компенсації.

Втомившись, присіла на табурет, коли син вибіг до Тимофія і став щось щебетати тому.

Але ж не для компенсації. Хотіла вколоти його. Що його так легко купити. Як усіх. Але хіба це не так? Що ж тепер намагається довести їй цей гордий бідняк, який вважає себе її персональним дзеркалом?