Читати книгу - "Абсурд у тазику, Сергій Кузнєцов"

Післямова

Ви допитливий читач? Ви хочете будь-що знайти сенс у моїх гуморесках? Прагнете зрозумілого? Щиро бажаю успіху, особливо з огляду на те, що мені самому це вдається далеко не завжди. Тож пробуйте, шукайте, знаходьте. Але наполегливо раджу читати ці рядки якомога легше, без жодного напруження мозку, чисто асоціативно. Сміх має бути легким та розважальним, має працювати на добрий настрій та веселощі. Не варто заганяти його у жорсткі рамки, у «квадратні» правила.

Гумор, який ви зустріли на цих сторінках, трохи незвичний. Так-так. А може й не трохи, а зовсім незвичний. Таке буває, коли автор шукає «нові форми», свій стиль.

Що я хотів сказати оцим абсурдом? Не знаю, не знаю… відверто кажучи, самому достеменно не зрозуміло. Треба ще поміркувати, може, до самого дійде.

Щодо тазика, то скажу так. Я не знаю точно, не пам’ятаю, звідки в мене узявся цей тазик. Десь з глибин підсвідомості. Ну, а де ж іще я мав би розмістити увесь цей абсурд, хоча б у суто геометричному сенсі? У звичайнісінькому тазику – такому невеличкому тазику, який буває у лазні або у ванній кімнаті. Там йому, моєму абсурдному гумору, саме місце і є. Відповідна тара для такого контенту.

Колись були в ходу так звані абстрактні анекдоти на кшталт «Летіла зграя крокодилів, одні зелені, інші на південь…» Я не завжди знаходив у них певний сенс, але вони здавалися мені достатньо смішними. Тож я вирішив трохи продовжити та розвинути такий підхід, в моїх гуморесках цього циклу теж не все сходиться у логічному плані. А чи потрібно гумор підпорядковувати логіці? Я проти! Логіки в моїх гуморесках дуже мало або немає зовсім. А може бути й так – вона захована дуже глибоко під значним шаром нісенітниць. І знайти її можна лише за допомогою асоціативного уявлення та доброго читацького настрою.

А чи смішно вийшло? То вже судити читачеві…

***

У дизайні обкладинки книги використано фото з сайту CANVA.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍