Читати книгу - "Межа Фундації"

— Так, звичайно, — нетерпляче відповів Тревіз. Його дратувало, що співрозмовник раптом почав удавати із себе педагога.

— Дуже добре. Це справедливо й щодо всіх інших світів. Анакреона, Сантанні, Калгана — усіх. Усіх їх було засновано в якийсь період минулого. Люди прилітали туди з інших світів. Це правда навіть щодо Трентора. Можливо, він і був великою метрополією впродовж двадцяти тисяч років, але до того — ні.

— Ну а що ж було там до того?

— Він був порожнім. Принаймні там не було людей.

— У це важко повірити.

— Це правда. Про це свідчать старі хроніки.

— То звідки ж прийшли люди, які першими заселили Трентор?

— Ніхто не знає напевно. Сотні планет заявляють, що їх заселили в тумані давніх віків, а їхні мешканці розповідають фантастичні історії про перший прихід людства. Історики зазвичай відкидають такі речі й понуро сушать голови над питанням Початку.

— Що це? Я ніколи про таке не чув.

— Це мене не дивує. Визнаю, ця історична проблема не є популярною, але під час занепаду Імперії був період, коли вона викликала певне зацікавлення серед інтелектуалів. Сальвор Гардін коротко згадує про це у своїх мемуарах. Це питання про автентичність і розташування однієї Планети, з якої усе почалося. Якщо ми озирнемося назад у часі, то побачимо, що ріка людства тече від нещодавно заселених світів до старших, ще старших, аж доки все не сходиться в одній точці — в оригіналі.

Тревіз відразу ж подумав про очевидний недолік у цьому твердженні.

— А не може бути так, що оригіналів є велика кількість?

— Звичайно, ні. Усі люди по всій Галактиці одного виду. Один вид не може походити більше ніж з одної планети. Це абсолютно неможливо.

— Звідки ви знаєте?

— Насамперед… — Пелорат натиснув вказівним пальцем лівої руки на вказівний палець правої, а потім, здається, роздумав давати, поза сумнівом, довге й складне пояснення. Він поклав руки поруч і сказав із сильним запалом: — Мій любий друже, я даю вам слово честі!

Тревіз офіційно вклонився і сказав:

— Я й не мріяв сумніватися у вашому слові, професоре Пелорат. Скажімо так: є одна планета, з якої все пішло, але ж хіба не може бути сотень тих, що претендують на цю честь?

— Вони не лише можуть бути, вони є. Проте кожна така претензія безпідставна. Та жодна із цих сотень планет, які прагнуть визнання своєї першості, не показує ані сліду догіперпросторового суспільства, не кажучи вже про сліди еволюції людини від долюдських організмів!

— Отже, ви стверджуєте, що є планета походження, яка з певних причин не заявляє такої претензії.

— Саме так.

— І ви вирушите на її пошуки.

— Ми вирушимо. Це наша місія. Мер Бранно про все подбала. Ви поведете наш корабель на Трентор.

— На Трентор? Це ж не планета походження. Ви щойно про це сказали.

— Авжеж, ні. Це Земля.

— Тоді чому ви не скажете мені вести корабель на Землю?

— Я неточно висловився. Земля — це легендарна назва. Вона збереглася в стародавніх міфах. Ми не впевнені, що саме вона означає, але це слово зручно використовувати як двоскладовий синонім для поняття «планета походження людського виду». Яка саме планета в реальному просторі підпадає під визначення «Земля» — невідомо.

— А на Тренторі це знають?

— Поза сумнівом, я сподіваюся знайти там інформацію. Трентор має Галактичну бібліотеку, найбільшу в системі.

— Напевно, цю бібліотеку вже обшукали люди, що, як ви казали, цікавилися «питанням Початку» за часів Першої Імперії.

Пелорат замислено кивнув.

— Так, але, мабуть, недостатньо добре. Я дізнався про «питання Початку» багато такого, про що імперці п’ять століть тому, мабуть, і не підозрювали. Знаєте, можливо, мені вдасться краще зрозуміти старі записи. Я довго думав про це, тому можу заявити, що впевнений в успіху.

— Як я розумію, ви розказали все це мерові Бранно й вона схвалює ваше рішення?

— Схвалює? Мій любий друже, вона була в екстазі. Вона сказала, що Трентор — саме те місце, де можна дізнатися все, що мені потрібно.

— Ще б пак, — пробурмотів Тревіз.

Оце й було те, що не давало йому спокою тієї ночі. Мер Бранно відправляє його знайти про Другу Фундацію все, що можливо. Вона відправляє його разом з Пелоратом, щоб він міг замаскувати свою справжню мету вдаваним пошуком Землі — пошуком, який може привести його в будь-яку точку Галактики. Справді, це було ідеальне прикриття, і він захопився винахідливістю мера.

Але Трентор? Який у цьому сенс? Щойно вони потраплять на Трентор, Пелорат добереться до Галактичної бібліотеки й уже ніколи звідти не вилізе. Маючи нескінченні стоси книжок, фільмів та записів, незліченні сервери й символічні зображення, він точно не захоче звідти летіти.

Крім того…

Еблінг Міс колись полетів на Трентор, за часів Мула. Розповідали, що він виявив, де розташована Друга Фундація, і загинув, перш ніж устиг це розкрити. Але потім туди вирушила Аркаді Дарелл, і їй удалося визначити, де Друга Фундація. Однак місце, яке вона знайшла, було на самому Термінусі, і гніздо другофундаторів винищили. Нині Друга Фундація може бути де завгодно, тож що нового може розповісти Трентор? Якби він шукав Другу Фундацію, то краще полетів би деінде, але не на Трентор.

Крім того…

Він не знав, які ще плани мала Бранно, та й не міг змусити її розповісти. Бранно в екстазі через подорож на Трентор? Що ж, якщо Бранно хоче на Трентор, то вони туди не полетять! Куди завгодно. Але не на Трентор!

Ніч уже хилилася до світанку, коли втомлений Тревіз нарешті задрімав.

3

Наступний день після арешту Тревіза мер Бранно провела чудово. Її вихваляли набагато більше, ніж вона заслуговувала, а про інцидент так і не згадали.

А втім, вона добре розуміла, що Рада невдовзі оговтається від паралічу і їй почнуть ставити запитання. Діяти доведеться швидко. Тому, відклавши вбік нічогеньку купу справ, вона взялася за питання Тревіза.

Поки Тревіз із Пелоратом обговорювали Землю, Бранно зустрілася з депутатом Манном Лі Компором у приміщенні мерії. Коли він з ідеальною невимушеністю сів за стіл навпроти неї, вона знову глянула на нього оцінювально.

Він був менший і худорлявіший за Тревіза й лише на два роки старший. Обидва були новачки в депутатському корпусі, молоді та ламкі, і це, мабуть, єдине тримало їх разом, бо в усьому іншому вони радикально різнилися.

Якщо Тревіз, здавалося, випромінював ворожість, Компор світився майже безхмарною впевненістю в собі. Можливо, таке враження справляли його світле волосся та сині очі, зовсім не поширені серед мешканців Фундації. Вони надавали йому майже