Читати книгу - "Відьмак. Володарка Озера"

майже сорок років на престолі й послідовність внутрішньої та зовнішньої політики зуміли перетворити Нільфгард на непереможну державу.

Морврана Воріса, як пам’ятають читачі, було обрано як заміну Емгирові ще за часів Північних війн. Підтримала його не лише стара аристократія, але й Торговельна гільдія, та, що, з одного боку, контролювала ганзи на території Імперії, а з другого, з легкістю вирішувала проблеми міжнародних контактів.

Імператор Воріс позбувся довірених людей Емгира — доля Евертсена Петера є тут лакмусовим папірцем.

Утім, іще до кінця ХІІІ ст. узурпатора було скинуто й замість нього на престол сів Ян Кальвейт. Про нього нам відомо щонайменше дві речі: по-перше, він продовжував політику Емгира вар Емрейса; по-друге, на троні він сидів тридцять років, якщо не більше.

З важливих подій під час його панування можна згадати так звану Війну двох єдинорогів (1309–1318). Подробиці її нам невідомі, крім двох моментів: навіть за часів «Енциклопедії» Еффенберга й Тальбота її звуть «кривавою»; а єдина країна, на гербі якої є єдинороги, — це Кедвен, країна, на території якої перебуває, крім іншого, школа чоловіків-чарівників Бан Ард.

Також під час його панування мореплавець Фабіо Сахс відкрив невідомий раніше континент, що розширило знання про світ і торговельні трансакції.

На сході (де розташовані Зерріканія та Гакланд) успіхи експансії як Півночі, так й Імперії не дуже значущі. 1350 року знаний нам світ потерпав від навали гааків — події настільки серйозної, що та увійшла в перелік бід ельфійської пророчиці Ітліни. Утім, уже в 1373 р. Німуе, подорожуючи всім знайомим на той час світом, — від нільфгардських провінцій до Півночі, — не зустріла на своєму шляху якихось слідів тієї навали.

І тут треба зробити, мабуть, головний невтішний для Північних Королівств висновок: майбутнє — це світ, що кардинально змінився, але змінився під владою Нільфгарду. (Відзначимо, що не тільки Німуе йде до Горс Велену з далекого півдня, але й Кондвірамурс говорить «у нас у Віковаро» — ВО.)

Але це світ із більш-менш єдиною владою, раціональними законами, співпрацею магії та науки під контролем держави… Але це світ, де Північ у довгостроковій перспективі програє.

Утім, серйознішою проблемою в цій довгостроковій перспективі є не політичний процес, а те, що через багато століть Еффенберг і Тальбот назвуть «кліматичними змінами». Те, що дається взнаки вже через два століття після історії Ґеральта: «…єдиним портом, що не замерзає в затоці Пракседа, є Понт Ваніс. ‹…› …сто років тому не замерзав жоден із портів затоки. ‹…› А чи ти знаєш про те, що в Кедвені були виноградники? ‹…› Тепер у Кедвені виноград не росте зовсім. Тому що зараз зими, на відміну від колишніх, приносять сильні морози, а сильний мороз виноград убиває. Не просто гальмує вегетацію, а вбиває. Нищить. ‹…› …на зламі грудня та січня завірюхи бувають над Альбою, де ще сто років тому сам сніг був сенсацією. А те, що сніги тануть, а озера в нас відмерзають у квітні, знає ж кожна дитина! І кожна дитина дивується, чого б то місяць той зветься квітнем» (ВО).

Це ще не апокаліпсис, але тенденція примушує замислитися.

Нарешті, з цього світу пішли ельфи. Це сталося протягом ста років після подій саги: уже за часів Кондвірамурс є потреба поясняти ці обставини: «Коли відчинили Двері й ельфи відійшли, то забрали із собою або ж знищили всі твори мистецтва, не залишивши жодної картини» (ВО).

А наприкінці зі світу, здається, пішла й магія. Уже Еффенберг і Тальбот говорять про неї як про давні легенди та забобони.

А може, магія й наука таки зуміли поєднати свої зусилля і, як говорив в іншій реальності письменник А. Кларк, магія стала лише певним рівнем технології? Це також можливо. Але в будь-якому разі то вже інша історія для іншої книжки.

Хронологія світу відьмака[52]

1. Сага

Наскрізна хронологія представлена наприкінці поданого розділу, нижче ж ми наводимо приклади, що дозволяють зрозуміти, як відбувалася атрибуція подій циклу.

1.1. «Володарка Озера»

Датувати закінчення саги про відьмака дозволяє епілог роману «Сезон гроз» (останнього роману, присвяченого Ґеральтові; його події відбуваються співвідносно з базовим циклом, за кілька років перед подіями першого з оповідань — «Відьмака»):

«— Який нині рік?

— Тисяча триста… — вона здивовано підвела погляд. — Тисяча триста сімдесят третій post Resurrectionem.

— Тоді, — біловолосий потер обличчя рукою в рукавичці, — Ґеральт із Рівії вже давно мертвий. Помер він сто п’ять років тому».

(Перехресним підтвердженням цієї дати є датування Північних воєн «Енциклопедією» Еффенберга й Тальбота: 1268 р. як дата їх закінчення — ХВ).

Таким чином, відьмак загинув 6 червня 1268 р.: «Був шостий день після червневої новини, коли вони дісталися до Рівії» (ВО). Від цієї точки можна датувати події саги, ідучи у зворотному порядку.

Битва в замку Стигга сталася в березні (2 квітня, у день початку Цінтрійських перемовин, Трісс Мерігольд думає про Цірі таким чином: «Вона разом із Ґеральтом і Йеннефер. Вона в безпеці…» (ВО); 9 квітня Цірі разом із Ґеральтом та Йеннефер підпалює арену Хувенагеля — ВО).

Різанина на озері Тарн Міра, після якої Цірі увійшла до Вежі Ластівки, сталася в той самий день у 1267 р., коли відбувся транс Іоли Першої на прохання Трісс Мерігольд: «Був дев’ятнадцятий день листопада. Повня» (ВЛ).

Час перебування Цірі серед Народу Вільх: вісім днів до прибуття в Тір-на-Ліа («— Я увійшла до вежі більш ніж тиждень тому… — Сіреаель, це ж тільки вісім днів» (ВО)), плюс п’ять ночей перебування там із Королем Вільх; дата втечі — 1 грудня 1267 р. (утім, треба мати на увазі, що час у країні Народу Вільх тече інакше, ніж у рідному світі Цірі).

Приблизно в той самий час відбувся обід Йеннефер із Вільгефорцом, що його побачила у своєму сні Кондвірамурс. Бонгарт говорить чародійці: «У вересні, три місяці тому, в Еббінзі я зловив твою малу падлюку. Оту Цірі, про яку стільки говорять» (ВО).

У середині березня відбувається битва під Бренною. Текст ВО дає нам дві межові дати. По-перше, це вже згадане 2 квітня 1268 р., коли розпочалися перемовини в Цінтрі.

На той момент закінчилася не тільки битва під Бренною, але й розгром групи армії «Верден». По-друге, битва не могла розпочатися раніше, ніж пригоди Ярре на шляху до Визіми і його вербунок в армію; у цей час над ним стоїть червона комета. Згідно ж із Німуе, «червону комету було видно шість днів навесні в рік підписання Цінтрійського миру. Точніше, у перші дні березня» (ВО).