Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

5. Cum rem animus occupavit, verba ambiunt.

Якщо розум оволодів темою (предметом), то слова приходять самі собою.

6. Dictum ас factum.

Сказано — зроблено.

Пор.: Сказано як зав’язано.

7. Ex culus lingua meile dulcior flue bat oratio.

З язика його лилися слова, солодші від меду.

Так пише Гомер про старого Нестора, учасника Троянської війни, мудрого порадника, відомого своїм красномовством. Латинський переклад Гомерового вислову зустрічається у Цицерона.

8. Homo semper in ore aliud fert, aliud cogitat.

У людини завжди на язику одне, а в думках інше.

Пор.: Каже про буряки, думає про капусту. На словах милість просить, а за халявою ножа носить.

9. Melius est prudenter tacere, quam inaniter loqui.

Краще мудро мовчати, ніж даремно базікати.

Або: Краще мудро мовчати, ніж говорити дурниці.

Пор.: Добра голова не скаже пусті слова. Краще мудре мовчання, ніж дурне казання.

10. Montes auri polliceri.

Обіцяти золоті гори.

Вживається як приказка для засудження безпідставних хвалькуватих обіцянок.

11. Multa paucis.

Багато небагатьма словами (сказати).

Пор.: Коротко, але змістовно. Сказати з горобця, щоб розжувати з галку.

Цей вислів часто використовується як епіграф.

12. Nescit vox missa reverti.

Сказане не повернеться.

Пор.: Сказаного не доженеш. Відрубаного не приточиш.

У Горація цей вислів вживається як порада майстрам художнього слова ретельно працювати над мовою своїх творів, щоб пізніше не переробляти їх.

13. Ne vera pro furina.

Не (годуй) словами замість хліба.

Пор.: Не годуй обіцянками.

Із слів борщу не звариш.

Вислів зустрічається у давньогрецькій комедії, зокрема в Арістофана.

14. Nomen est omen.

Ім’я — це ознака (знак).

Джерело вислову — комедія Плавта «Перс». Античні вчені вважали, що назви речей пов’язані з їхньою сутністю, а імена людей — з їхнім характером і нахилами. Звідси так звані значущі імена в комедії та сатирі. Наведений вислів Плавта побудовано на співзвуччі слів номен і омен.

15. Nihil opus vekbis.

Немає потреби у словах.

Пор.: Слово без діла нічого не варте.

16. Nominibus mollire beet mala.

Неприємне слід пом’якшувати словами.

Пор.: Ласкаве слово, як весняне сонце.

17. Non verbis at factis spectari vult Graecia.

Греція прагне бути славнозвісною не словами, а ділами. Пор.: На словах як на органах, а як до діла, то ні гу-гу. На словах як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці.

Вислів вживається як прислів’я, спрямоване проти тих, хто на словах хоробрий і діяльний, а на ділі боягуз і ледар.

18. Pectus est quod Disertos facit (et vis mentis)

Саме душа робить людей красномовними (і сила розуму).

19. Philippica.

Філіппіка. Слово вживається у значенні «грізна, викривальна промова». Цицерон назвав свої промови проти Марка Анто-нія філіппіками, тим самим порівнюючи їх з полум’яними викривальними промовами Демосфена проти Філіппа Македонського. 20

20. Plures occidit gula quam gladius.

Язик (горлянка) знищив більше людей, ніж меч.

Пор.: Язиче, язиче, лихо тебе миче, тільки те й робиш, що людей гробиш. Людину б’ють не дрючками, а словами.

21. Potius amicam quam dictam perdendi.

Краще втратити друга, ніж дотепне слово. До Квінгіліана аналогічну думку висловлював Горацій, говорячи про злих насмішників, що заробляли славу дотепних розповідачів будь-якою ціною.

22. Qualis vir, talis oratio.

Яка людина, така й мова.

Пор.: Яка головонька, така й розмовонька. Дурний піп — дурна в нього і молитва.

Здавна існувала думка про те, що людину краще можна розпізнати, коли її не тільки побачиш, а й почуєш, бо в мові відбивається розум, душа, характер. Сократ в одному з Платонових діалогів наказує юнакові Харміду: «Говори, щоб я тебе розпізнав». Римський поет Персій твердить, що душу людини можна пізнати за мовою, як кришталеву вазу — за дзвоном.

23. .Quid praecipies, esto brevis.

Чого б ти не навчав, будь лаконічним.

Пор.: Говорить рідко, та густо маже.

24. Qui nescit facere, nescit et loqui.

Хто не вміє діяти (робити), той не вміє й говорити.

Пор.: У кого діла світлі, у того й слова ясні.

25. Qui tacet consentire videtur.

Хто мовчить, той, мабуть, погоджується.

Пор.: Хто мовчить, той не перечить.

26. Res est magna tacere!

Велика справа — мовчання.