Читати книгу - "Хранителі"

У відчаї Нора почала вірити у забобони так сильно, як і Трейвіс (якщо не більше).

Трейвіс ходив туди-сюди кімнатою, а потім сідав на край крісла, нахиливши голову і затуляючи руками обличчя. Він міг довго дивитись у вікно на вулицю, але не бачити нічого, крім страхітних картин, що малювала його уява. У тому, що сталося, він звинувачував себе, і реальна ситуація, про яку йому постійно торочила Нора, не зменшувала його ірраціонального відчуття провини.

Дивлячись у вікно і зіщулившись, наче йому було холодно, Трейвіс тихо запитав:

— Як гадаєш, лікар Кін бачив татуювання?

— Не знаю. Можливо, ні.

— Гадаєш, ветеринарам справді розіслали опис Ейнштейна? Кін зрозуміє, що то за татуювання?

— Можливо, ні, — відповіла Нора. — Мабуть, ми трохи параноїки.

Але, дізнавшись від Гаррісона про зусилля, докладені спецслужбами, щоб завадити адвокату попередити їх, Нора і Трейвіс усвідомлювали, що нагальні й широкомасштабні пошуки пса тривають, тому їх навряд чи можна вважати «параноїками».

* * *

З дванадцятої до другої в лікаря Кіна була обідня перерва, тому він, зачинивши кабінет, запросив Нору і Трейвіса пообідати на кухні. Він був нежонатим і міг про себе подбати. Його морозильна камера була напхом напхана різними харчами, які він сам приготував і запакував. Кін розморозив окремо загорнуті великі шматки лазаньї. Нора і Трейвіс допомогли йому зробити три салати. Все було дуже смачним, але Нора із Трейвісом не могли багато їсти.

Чим більше Нора дізнавалася про Джеймса Кіна, тим більше він їй подобався. Незважаючи на суворий вигляд, він мав досить легку вдачу й добре почуття гумору з нотками самоіронії. Більш за все в житті він любив тварин, і це робило його особливо привабливим. Собаки були його найбільшою пристрастю, тож коли лікар починав говорити про них, цей ентузіазм змінював його бляклі риси й він ставав значно гарнішим і привабливішим.

Лікар розповів їм про чорного лабрадора, якого звали Король. Він врятував його, коли той тонув у дитинстві. Відтак Кін попросив Нору із Трейвісом, щоб вони теж розповіли, яким чином Ейнштейн врятував їм життя. Трейвіс вигадав захопливу історію про те, як він пішов у похід і ледь не наштовхнувся на пораненого і розлюченого ведмедя. Розповів, як Ейнштейн попередив його, а коли оскаженілий ведмідь погнався за Трейвісом, відволікав його. Історія Нори була більш правдивою: її Ейнштейн урятував від сексуального маніяка і затримав його до приїзду поліції.

Кін був вражений.

— Та він справжній герой!

Нора відчула, що історії про Ейнштейна так зачарували лікаря, що якщо він і помітив татуювання і зрозумів, що воно означає, то навмисне не надав цьому значення і відпустить їх, щойно Ейнштейн видужає. Якщо видужає.

Але, прибираючи брудний посуд, Кін промовив:

— Семе, а чому ваша дружина називає вас Трейвісом?

Вони були готові до цього. Отримавши нові паспорти, вони вирішили, що Норі простіше і безпечніше називати його Трейвісом, а не Семом, оскільки в екстремальній ситуації вона могла забутися. Вони вигадали легенду, що Трейвіс — це прізвисько, яке вона дала йому після одного дуже особистого жарту; підморгуючи одне одному і дурнувато посміхаючись, вони могли натякнути, що в цього жарту був якийсь сексуальний підтекст і що вони не бажають розповідати про це. Тому вони так і відповіли на запитання Кіна, але в них не було настрою підморгувати і дурнувато посміхатися. Тож Нора побоювалася, що лікар їм не повірить, а навпаки, їхня нервова і невміла гра лише посилить підозри Кіна, якщо в нього такі виникли.

* * *

Перед денним прийомом зателефонувала асистентка Кіна, у якої ще вранці розболілася голова, а тепер їй погіршало і до цього ще додався розлад шлунка. Тому ветеринару довелося самому вести прийом. Трейвіс і Нора одразу ж запропонували свої послуги.

— Звісно ж, у нас нема ветеринарної освіти, але ми впораємося з будь-якою некваліфікованою роботою, — запевнив Трейвіс.

— Звісно, — підтвердила Нора. — Окрім того, у нас є голова на плечах. Ми зможемо зробити все, якщо ви нас трохи підучите.

Весь пообідній час вони тримали впертих котів, собак, папуг та інших тварин, що виривалися з рук, поки Джим Кін лікував їх. Крім того, вони подавали бинти, діставали ліки із шаф, мили і стерилізували інструменти, брали платню і виписували чеки. За деякими тваринами, що блювали чи мали пронос, потрібно було прибирати нечистоти. Але Трейвіс із Норою, не вагаючись і не нарікаючи, виконували ці неприємні завдання, як і іншу роботу.

Ними керували два мотиви: по-перше, допомагаючи Кіну, вони весь час перебували в операційній поряд з Ейнштейном. У вільну хвилину вони викроювали час, щоби погладити ретривера, підбадьорити його і впевнитися, що йому не гіршає. Мінусом чергування поряд з Ейнштейном було те, що, на жаль, його стан і не покращувався. По-друге, вони хотіли сподобатися ветеринару, щоб той відчував у них потребу і не передумав залишати їх на ніч.

Кін зауважив, що сьогодні пацієнтів значно більше, ніж зазвичай, тому вони зачинилися аж після шостої. Втома та спільна праця породили тепле відчуття приязності. Поки вони разом готували вечерю, а тоді сиділи за столом, Джим Кін розважав їх цікавими історіями про тварин зі своєї практики, і їм було так комфортно разом, наче вони знали ветеринара вже багато місяців, а не всього один день.

Кін постелив їм у спальні для гостей і дав кілька ковдр, щоб вони могли спорудити якусь подобу ліжка в кабінеті. Трейвіс і Нора вирішили спати по черзі, щоб половину ночі провести на підлозі біля Ейнштейна.