Читати книгу - "Нічний адміністратор"

його за живе. Він облизав губи і зиркнув на Меррі-дью з надією, що старий товариш щось скаже. Проте він сидів, ані пари з вуст. Ґудгью повернувся до звинувачень, але допустив фатальну помилку: він відійшов від продуманого заздалегідь плану і почав імпровізувати:

— Але коли ми питаємо «чисту розвідку», — продовжував Ґудгью, аж надто іронічно наголосивши на останніх двох словах, — для чого забирати операцію «П’явка» у правоохоронних органів, — він злісно озирнувся довкола і побачив свого шефа, який демонстративно витріщався на білу цегляну стіну, мовляв, яке занудство, — то натрапляємо на загадку під назвою «Флагман», настільки таємну і настільки широкомасштабну операцію, що вона допускає будь-який акт вандалізму в апараті міністерства. І це все називається геополітика. Це називається... — здавалося, він хотів би змінити тон своєї промови, але процес уже був запущений і назад дороги не було. Як Морок сміє так на нього дивитися? А цей Мар-джорем — самовдоволено посміхається! От негідники! — Це називається нормалізація. Це називається ланцюгова реакція, надто хитромудра, щоб її можна було описати. Інтереси, про які не можна говорити вголос. — Він почув, як затремтів його голос, проте він не міг з цим нічого зробити. Йому пригадалося, як він переконував Берра не йти цією дорогою. А тепер сам нею ішов. — Нам кажуть, що існує якась ширша картина, яку ми не бачимо, тому що ми птахи низького польоту. Іншими словами, «чиста розвідка» повинна проковтнути «П’явку» і вдавитися нею! — Ґудгью потемніло в очах, у вухах шуміло, і йому були потрібні кілька хвилин, щоб перевести дух.

— Окей, Рексе, — сказав його шеф. — Радий бачити, що ви в ударі. Тепер поговорімо по суті. Джеффрі, ти прислав мені записку. Ти кажеш, що вся операція «П’явка», як її собі уявляють правоохоронці, — повна тарабарщина. Чому?

Ґудгью необачно втрутився:

— Чому мені не передали копію цієї записки?

— «Флагман», — у мертвій тиші відповів Марджорем. — Рексе, у вас немає допуску до секретних матеріалів «Флагмана».

Морок вирішив усе пояснити детальніше, але не для того, щоб полегшити страждання Ґудгью, а для того, щоб їх посилити.

— Рексе, «Флагман» — це кодова назва американської частини операції. Вони вимагали, щоб ми дуже обмежили доступ до внутрішньої інформації. Лише за такої умови наші американські колеги погодилися дати нам доступ до матеріалів. Вибачай.

Морок підготувався виступати. Марджорем простягнув йому папку. Морок її відкрив, наслинив палець і перегорнув сторінку. Він умів обрати вдалий момент, знав, коли вся увага була прикута до нього. Він міг би бути непоганим євангелістом. Він мав потрібний лоск, поставу і звабливо випнутий задок.

— Рексе, ви не проти, якщо я поставлю кілька запитань?

— Джеффрі, наскільки мені відомо, сентенція вашого відомства гласить, що лише відповіді бувають небезпечними, — завдав зустрічний удар Ґудгью. Проте фривольність явно не була його союзницею. Він здавався роздратованим і сміховинним.

— Той самий інформатор, який повідомив Берра про наркотики, сказав йому і про поставку зброї у Буенавен-туру?

— Так.

— Чи з легкої руки цього ж інформатора і почала розкручуватися ця справа? «Айронбренд» — наркотики в обмін на зброю — укладання угоди?

— Цей інформатор мертвий.

— Справді? — Морок здавався більше зацікавленим, аніж стурбованим. — Тобто вся ця інформація надходила від Апостола, так? Наркоюриста, який намагався загравати з усіма сторонами одночасно, щоб відкупитися від в’язниці?

— Я не звик поіменно обговорювати інформаторів таким тоном!

— О, гадаю, якщо інформатор мертвий, або липовий, або одне і друге, то це не страшно.

Ще одна театральна пауза, поки Морок вивчає папку Марджорема. Між цими двома існувала особлива близькість.

— Інформатор Берра — це та сама особа, яка винесла на поверхню жахливу інформацію про те, що деякі британські фінансові компанії нібито замішані у цій справі? — поцікавився Морок.

— Уся ця інформація від одного джерела, і вона цим не обмежується. Гадаю, не зовсім коректно продовжувати обговорювати тут інформаторів Берра, — сказав Ґудгью.

— Інформаторів чи інформатора?

— Я не піддамся на провокації.

— А цей єдиний інформатор живий?

— Без коментарів. Так, живий.

— Це він чи вона?

— Я відмовляюся відповідати. Пане міністре, я протестую.

— Отже, ви хочете сказати, що єдиний живий інформатор — він чи вона — повідомив Берра про цю оборудку, про наркоту, про зброю, про кораблі, про відмивання грошей і про участь у цій справі британських фінансистів? Так?

— Ти пропускаєш один важливий нюанс — припускаю, навмисно — що розвіддані, надані інформатором Берра, були завжди підкріплені численними доказами, отриманими за допомогою різноманітних технічних засобів. На жаль, нещодавно нам закрили доступ до багатьох матеріалів технічної розвідки. Я збираюся через хвилину офіційно підняти це питання.

— Нам — це правоохоронцям?

— У цьому випадку, так.

— Розумієш, така проблема виникає щоразу при передачі важливих матеріалів маленьким агентствам, які тобі так до душі. Ніколи не знаєш, чи вони дотримуватимуться секретності.

— Я вважаю, що саме їхня величина дозволяє їм дотримуватися більшої секретності. Це ж не величезне агентство з сумнівними зв’язками!

Слово взяв Марджорем, але здавалося, що це все ще продовжує говорити Морок, бо він усе ще не відводив свого погляду від Ґудгью, а Марджоремів голос, хоч і був приємніший, проте звучав так само звинувачувально.

— Тим не менше були випадки, коли від допоміжних засобів не було жодної інформації, — мовив Марджорем, надзвичайно мило усміхнувшись до всіх, хто сидів за столом. — Випадки, коли ваш інформатор, так би мовити, говорив сам. Передавав вам дані, які було неможливо перевірити. Мовляв, ось, тримайте, хочете вірте, хочете ні. І Берр щоразу вірив. Як і ви. Так?

— Оскільки останнім часом ви заборонили нам доступ до допоміжних джерел, ми навчилися обходитися без них. Пане міністре, хіба оригінальні дані від будь-якого інформатора можна завжди перевірити цілком і повністю?

— Це все занадто складно, — незадоволено прокоментував міністр. — Джеффрі, можна не переливати з пустого в порожнє? Якщо я маю підняти це питання перед керівництвом, то мені потрібно переконати їх ще до того, як прийде час ставити запитання.

Марджорем усміхається на знак згоди, проте анітрохи не змінює своєї тактики.

— Що ж, Рексе, нічогенький у вас інформатор. Але і дров він багато наламав, якщо виявиться, що весь цей час він водив вас за носа. Чи вона, перепрошую. Звичайно, якби я мав звертатися до прем’єр-міністра, я б