Читати книгу - "Маятник Фуко"

144
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 141 142 143 ... 197
Перейти на сторінку:
class="p">93

Єдиним відомим нам товариством, здатним конкурувати з нами в цьому мистецтві, могли б бути єзуїти. Але нам удалося здискредитувати єзуїтів ув очах нерозумного плебсу завдяки тому, що це товариство діє відкрито, а ми тримаємося за лаштунками, зберігаючи таємність.

(Протоколи, V)

Протоколи — це серія з двадцяти чотирьох програмових заяв, що приписують Мудрецям Сіону. Цілі цих Мудреців здалися нам досить-таки суперечливими — іноді вони прагнуть знесення свободи друку, а іноді заохочують вільнодумство. Вони критикують лібералізм, але проголошують програму, яку радикальні ліві сили приписують мультинаціональним капіталістичним корпораціям, включно з використанням спорту та візуального виховання для одурманення народу. Аналізуючи різні способи заволодіння всесвітньою владою, вони вихваляють силу золота. Вони вирішують сприяти революціям у всіх країнах, використовуючи незадоволення і збиваючи люд з пантелику проголошенням ліберальних ідей, однак прагнуть також сприяти нерівності. Вони вираховують, як установити всюди президентські режими, керовані підставними особами Мудреців, збираються розпалювати війни, збільшувати виробництво зброї і (це твердив також Салон) будувати метрополітени (під землею!), щоб мати змогу замінувати великі міста.

Вони твердять, що мета виправдовує засоби, і ставлять собі за мету заохочувати антисемітизм, як для того, щоб тримати в шорах незаможних євреїв, так і для того, щоб розжалобити серця поган супроти їх нещасть (дорого, сказав Діоталлеві, але ефективно). Вони простосердо стверджують: «Наші амбіції безмежні, жадоба ненаситна, бажання помсти безжалісне, ненависть непохитна» (даючи виказ витонченого мазохізму, адже смачно відтворюють стереотип злісного єврея, який був в обігу в антисемітській пресі і який прикрасить обкладинки всіх видань цієї книги), і вирішують скасувати вивчення класиків та античної історії.

«Загалом кажучи», завважив Бельбо, «Мудреці Сіону були зграєю кретинів».

«Без жартів», говорив Діоталлеві. «Цю книгу сприйняли дуже поважно. Мене вражає радше інша річ — те, що, прагнучи запрезентувати книжку як єврейську змову, яка снується сторіччями, використано матеріал, котрий стосується дрібних полемік Франції кінця сторіччя. Виглядає на те, що згадка про візуальне виховання, що служить для одурманення мас, натякає на освітню програму Леона Буржуа, який увів у свій уряд дев’ять масонів. Інший уступ радить висувати до уряду особи, причетні до панамського скандалу, і такою особою був Еміль Лубе, який 1899 року став президентом республіки. Натяк на метро викликаний тим фактом, що в ті часи праві газети протестували проти засилля акціонерів-євреїв в Компанії дю Метрополітен. Тому можна припустити, що цей текст був складений у Франції в останнє десятиліття XIX сторіччя, у часи справи Дрейфуса, щоб послабити ліберальний фронт».

«Мене вражає не це», сказав Бельбо. «Я маю відчуття déjà vu. Якщо підсумувати всю справу, то ці Мудреці розповідають план завоювання світу, а це ми вже десь чули. Спробуйте абстрагуватися від деяких посилань на події й проблеми минулого століття, замініть підземелля метрополітену підземеллями Провену, всюди, де написано „євреї“, напишіть „тамплієри“, а там, де написано Мудреці Сіону, напишіть Тридцять Шість Невидимих, поділені на шість груп… Друзі мої, це ж Ордонанс із Провену!»

94

Вольтер сам помер єзуїтом: чи хоч підозрював він про це?

(F.N. de Bonneville, Les Jésuites chassés de la Maçonnerie et leur poignard brisé par les Maçons, Orient de Londres, 1788, 2, p. 74)

Усе лежало в нас під носом віддавна, а ми й не усвідомлювали цього вповні. Упродовж шести століть шість груп воюють за здійснення Плану з Провену, і кожна група бере текст цього Плану, просто змінює у ньому підмет і приписує супротивникові.

Після того, як розенкройцери з’являються у Франції, єзуїти вивертають план навиворіт: дискредитуючи розенкройцерів, вони дискредитують беконіанців і новонароджене англійське масонство.

Коли єзуїти вигадують неотамплієрство, маркіз де Люше приписує план неотамплієрам. Єзуїти, прагнучи тепер позбутися й неотамплієрів, рукою Барруеля копіюють Люше, але приписують план усім франкмасонам загалом.

Беконіанський контрнаступ. Прочісуючи всі тексти ліберальної та світської полеміки, ми виявили, що від Мішле та Кіне аж до Ґарібальді та Джоберті План приписували єзуїтам (ця ідея, можливо, походила від тамплієра Паскаля та його друзів). Ця тема здобула популярність завдяки книжці Вічний жид Ежена Сю та її персонажеві, злісному месьє Роденові, квінтесенції єзуїтської змови у світі. Але, провадячи пошук у творах Сю, ми виявили дещо більше: текст, який виглядав, наче копія — випереджаючи їх на півстоліття — Протоколів, слово в слово. То була остання глава Таємниць Народу. Тут диявольський план єзуїтів викладався аж до останньої смаковитої подробиці в документі, надісланому генералом Товариства Ісуса, отцем Роотаном (який був історичною особою) месьє Роденові (персонажеві Вічного жида). Рудольф Ґерольштайн (попередньо герой Паризьких таємниць) запопав його й ознайомив із ним демократів: «Бачите, любий Лебрене, як успішно снується ця пекельна змова, які жахливі страждання, яке страхітливе панування, який неймовірний деспотизм приберігає вона для Європи та світу, і якщо, на нещастя, вона досягне успіху…»

Це було схоже на передмову Нілуса до Протоколів. І Сю приписував єзуїтам гасло (яке згодом припишуть у Протоколах євреям) «мета виправдує засоби».

95

Не потрібно наводити інших доводів, щоб показати, що цей ступінь розенкройцерства був спритно введений верховодами масонства… Тотожність його доктрини, його ненависті та його блюзнірських практик з ученням Кабали, Гностиків та Маніхеїв вказує нам на особу авторів, тобто євреїв-кабалістів.

(Mons. Léon Meurin, S. J., La Franc-Maçonnerie, Synagogue de Satan, Paris, Retaux, 1893, p. 182)

Коли виходять Таємниці Народу, єзуїти бачать, що План приписують їм, і мерщій використовують єдину наступальну тактику, якої ще не застосовував ніхто — беручи за основу лист Сімоніні, вони відносять План на карб євреїв.

1869 року Ґуґено де Муссо, знаменитий двома своїми книгами про магію дев’ятнадцятого століття, видає твір Жиди, юдаїзм та юдаїзація християнських народів, де йдеться про те, що євреї застосовують Кабалу і поклоняються Сатані, позаяк таємне спадкоємство прямо пов’язує Каїна з гностиками, тамплієрами та масонами. Де Муссо отримує особливе благословення від Пія IX.

Але План, сфабулізований Сю, взяли в роботу також інші люди, які єзуїтами не були. Чимало часу потому трапилась чудова, майже детективна історія. Газета Таймс 1921 року — після появи Протоколів, які вона сприйняла дуже поважно — виявила, що один російський землевласник-монархіст, що оселився в Туреччині, купив у колишнього офіцера російської таємної поліції, який знайшов притулок у Константинополі, кілька старих книг, серед яких була одна книга без обкладинки, де збоку можна було прочитати лише «Жолі», з передмовою, датованою 1864 роком, і вона здавалася дослівним джерелом Протоколів. Таймс зайнялася пошуками в Британському Музеї і виявила оригінальну книгу Моріса Жолі, Діалог у пеклі

1 ... 141 142 143 ... 197
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маятник Фуко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маятник Фуко"