Читати книгу - "Інферно"

по-дитячому соромно за те, що так із ним панькається.

«Мій годинник із Міккі-Маусом».

Ленґдон негайно начепив цей колекційний «хронометр» собі на зап’ястя. Дивно, але коли потертий шкіряний ремінець торкнувся його руки, професор відчув себе в безпеці. А на той момент, коли вдягнув власну одіж і просунув ступні у власні мокасини, Роберт Ленґдон нарешті почувався самим собою.

Він вийшов із готелю, несучи свій крихкий і ніжний пакунок у великому фірмовому пакеті готелю «Брунеллескі», який запозичив у консьєржки. Вечір був незвично теплим, і ця обставина ще більше посилювала незвичність і навіть певну казковість його подорожі, коли він ішов по віа дей Кальцайолі до вежі Палацо Веккіо.

Ленґдон відмітився в кімнатці охорони, де його ім’я значилося в списку відвідувачів Марти Альварес. Його направили до Залу п’ятисот, де й досі вирував натовп туристів.

Ленґдон прибув саме вчасно, сподіваючись, що Марта зустріне його на вході, але її ніде не було видно.

Він змахнув рукою, зупиняючи гіда, який проходив повз нього.

— Scusi! — гукнув Ленґдон. — Dove passo trovare Marta Alvarez? (Де можна знайти Марту Альварес?)

Гід відповів йому з широкою усмішкою:

— Синьйора Альварес? Її не тут! Її народити дитину! Каталіна! Molto bella! (Така гарненька!)

Ленґдон був задоволений, що в Марти все гаразд.

— Ahh... che bello, — сказав він. — Stupendo! (Неймовірно!)

«Що ж мені робити з цим пакунком?» — подумав Ленґдон, коли гід квапливо пішов далі.

Професор швидко прийняв рішення: перетнув Зал п’ятисот, пройшов під фрескою Вазарі і попрямував до музею палацу, намагаючись не траплятися на очі охоронцям.

І ось він знову у вузькому андито. У коридорі, відгородженому стовпчиками з ланцюжком і табличкою «CHIUSO» (Зачинено), світло не горіло.

Ленґдон крадькома озирнувся, переступив через огорожу й увійшов до темного коридору. Засунувши руку до пакета, він обережно витяг крихкий пакунок і зняв із нього повітряно-бульбашкову плівку.

Коли обгортку було знято, на Ленґдона знову витріщилася посмертна маска Данте. Крихкий гіпсовий експонат і досі був у пакеті із застібкою, який, на прохання Ленґдона, забрали з комірки камери схову на залізничному вокзалі у Венеції. Схоже, маска була в бездоганному стані, але за невеличким винятком — поема, елегантно написана спіраллю на зворотному боці, зникла.

Ленґдон поглянув на антикварну експонатну шафку. «Посмертна маска Данте експонується обличчям догори... усе одно ніхто не помітить».

Він потихеньку відчинив шафку, потім вкрай обережно причепив маску на гачок в експонатній шафці. І вона сіла на місце, вмостившись на звичну їй підкладку з червоної тканини.

Ленґдон зачинив шафку й трохи постояв, вдивляючись у бліде обличчя Данте, схоже в темному коридорі на обличчя примари. «Нарешті вона вдома».

Перш ніж вийти з приміщення, Ленґдон тихцем прибрав із проходу стовпчики з ланцюгом і табличкою. Проходячи галереєю, він зупинився поговорити з молодою жінкою-гідом.

— Синьйорино, — сказав Ленґдон. — Треба увімкнути світло над посмертною маскою Данте. Бо в темряві її видно дуже погано.

— Вибачте, — відповіла молода жінка, — але ту експозицію зачинено. Посмертної маски Данте там більше немає.

— Ти ба, — сказав Ленґдон з удаваним подивом. — А я щойно роздивлявся її.

На обличчі жінки відбилося сум’яття.

Коли вона кинулася до андито, Ленґдон тихенько вислизнув із музею.

Епілог

На висоті тридцять чотири тисячі футів над обширом Біскайської затоки нічний рейс «Аліталії» до Бостона прямував на захід крізь безкраю зоряну ніч.

На борту авіалайнера сидів Роберт Ленґдон, заглибившись у читання «Божественної комедії» у м’якій обкладинці. Ритмічне римування поеми й тихе гудіння двигунів літака заколисали Ленґдона майже до гіпнотичного стану. Здавалося, слова Данте злітали зі сторінок і відлунювали у його душі, наче написані саме для нього й саме для цієї миті.

Ленґдон іще раз переконався, що в поемі Данте йшлося не стільки про страхіття пекла, скільки про здатність могутнього людського духу здолати всі перешкоди, хоч якими б приголомшливо-жахливими вони не здавалися.

За вікном уже зійшов повний місяць; сліпуче яскравий, він затьмарив собою решту небесних тіл. Вдивляючись у безкраїй простір, Ленґдон поринув у думки про те, що сталося за останні кілька днів.

«Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи. — Іще ніколи Ленґдон не відчував сенсу цих слів так виразно. — У годину небезпеки немає гріха більшого за бездіяльність».

Ленґдон знав, що він сам, як і мільйони інших, винуватий у цьому гріху. Щодо світових проблем, то заперечення й втеча в себе перетворилися на пошесть, яка охопила весь світ. І професор дав собі обіцянку ніколи про це не забувати.

Літак прямував на захід, а Ленґдон думав про двох хоробрих жінок, які, сміливо дивлячись у майбутнє, відстоювали в Женеві свої погляди на складнощі сучасного світу, який так сильно змінився за останні дні.

За вікном на обрії показалася купа хмар; повільно пливучи небом, вони врешті-решт заступили місяць, затьмаривши його яскраве сяйво.

Роберт Ленґдон відкинувся в кріслі й відчув бажання поспати.

Вимкнувши над головою лампочку, він поглянув на небеса. Там, за ілюмінатором, у темряві, яка нещодавно опустилася, світ уже змінився. І небо перетворилося на гобелен із вишитими на ньому зірками.

сл.1

УДК 821.111(73)

ББК 84.7СПО

Б87

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій без письмового дозволу видавництва

«Special Report: How Our Economy is Killing the Earth»

(New Scientist, 10/16/08 copyright (c) Reed Business Information —

UK. All rights reserved. Distributed by Tribune Media Services).

Публікується за сприяння Andrew Nurnberg Associates Baltic

Перекладено за виданням:

Brown D. Inferno: A Novel / Dan Brown. —

New York: Doubleday, 2013. — 480 p.

Переклад з англійської Володимира Горбатька

© Dan Brown, 2013

© Imagno / Hulton Archive /Getty Images, зображення Данте на обкладинці

© Bread and Butter / Getty Images, author photograph by Dan Courier, зображення Флоренції на обкладинці

© Michael J. Windsor, дизайн обкладинки

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2013

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2013

ISNB 978-966-14-5654-8 (укр.)

ISNB 978-0-385-53785-8 (англ.)

сл.2

Літературно-художнє видання

БРАУН Ден

Інферно

Роман

Головний редактор С.С.Скляр

Завідувач редакції К.В.Шаповалова

Відповідальний за випуск 0.В.Трефілова

Редактори С.С.Скляр, Т.М.Віланова

Художній редактор Н.В.Переходенко

Технічний редактор А.Г. Верьовкін

Коректор О.О.Старова

Підписано до друку 15.07.2013. Формат 84х108/32. Друк