Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Це віра, яку мені дала Богиня. Вона незнищенна, як гора, і як важка земля.

?

Чи так це? Чоловік посміхнувся і підняв сокиру. Тоді я хотів би побачити, наскільки тверда твоя віра у свою Богиню.

Зіткнувшись з атакою суперника, Хіпаміра відразу став серйозним. Хоч вона і була трохи наївною, але не була дурною. Супротивником, очевидно, була вища класова держава, і навіть за допомогою Гори і Річки вона не могла перемогти. Їй потрібно було знайти спосіб протриматися, поки Метіша та інші не прийдуть на допомогу.

Саме тоді, коли чоловік збирався напасти, він раптом зробив крок назад. З тихим брязкітом стріла, що палала блідо-білим полум’ям, була встромлена в те місце, де він стояв спочатку.

Спочатку це місце було мармуровою підлогою, але стріла не тільки міцно встромлялася в землю, але й пір’я хвоста все ще тремтіло. Цього було досить, щоб показати, наскільки потужна стріла.

.

Кремезний чоловік підняв голову і побачив, що в якийсь момент на небі з’явилися три жінки.

, —

Точніше, жіночі істоти —

Вони були більше схожі на три комплекти жіночих обладунків, що їздили верхи на білих пегасах. Пегас їхав на вітрі і стояв у повітрі, а під жіночими обладунками біле полум’я піднімалося і котилося, формуючись у людські тіла. Під крилатими шоломами очі були особливо яскравими, як пара зірок. Вони тримали в руках довгі луки, сплетені з місячного світла, а стріли на тятивах були зроблені з білого полум’я підземного царства. Вони цілилися в чоловіка зверху.

?

Валькирія?

.

Чоловік був шокований. Це було легендарне існування, і він ніколи не мріяв, що побачить його тут.

-

Дуже добре засяяли очі кремезного чоловіка, коли він підняв сокиру, я чув, що Валькірії — справжні Воїни, що вони живуть для битви, що кожна їхня дія ґрунтується на їхніх інстинктах до бою. Сьогодні дозвольте мені подивитися, що таке так звані інстинкти Воїна

Він був сповнений бойового духу і вже збирався атакувати, коли почув позаду себе голос: Стій, Тальє. Ви капітан лицарської гвардії. Вам не соромно красуватися перед маленькою дівчинкою?

.

Кремезний чоловік трохи злякався. Він повернув голову і побачив людину, яка виходила з тіні залу. Його довге зелене волосся особливо сліпуче виблискувало в темряві. У його спокійних очах було багато мудрості, і вони були ясні, як нефрит.

?

Вероніка?

!

Потім він побачив інших, які стояли позаду жінки-капітана. Господар князівства Мехотофен, глава роду Кірк, великий герцог Квітковий і його старший син, старійшина королівської ради Герд, великий герцог Фріланд з роду Валенів, герцог Сесіл і

Це був старий чоловік зі згорбленою спиною, але його аура все одно була такою ж гідною, як і сама Імперія.

Коли він побачив цього старого, то майже інстинктивно став на одне коліно, щоб привітати його.

.

В епоху Великого Імператора Грантоді деякі люди говорили, що Великий Імператор представляє волю Імперії, але була лише одна людина, яка представляла гідність Імперії, і це був Прем’єр-міністр Нідеван.

Незважаючи на те, що він покинув політичну сцену на багато років, все ще можна було побачити славу епохи, коли могутність імперії була на піку.

Йому не потрібно було говорити. Він уже був живою легендою.

Деякі люди його ненавиділи. Це були вельможі при Святому Вогняному соборі, які втратили владу в боротьбі за владу.

Дехто його поважав. Це були ветерани Імперії, які стали свідками цілої епохи і стали свідками своєї слави як солдатів.

.

Хоча капітан лицарської бригади Таріель не отримав від нього підвищення, але в епоху прем’єр-міністра Нідевана він був лише капітаном найнижчого рівня. Він давно чув про славетну репутацію цієї великої людини.

?

Він не наважився поговорити зі старим прем’єр-міністром, тому міг лише запитати Вероніку Вероніку, чи плануєте ви їхати?

.

Піти звідси – значить зрадити Її Величність Королеву, – зітхнула Вероніка Але тепер у мене немає вибору, Таріель.

Ці люди зовні Які у них стосунки з вами? Капітан Лицарської бригади насупився і запитав: Ці люди не з Імперії. Я бачив серед них принаймні бойові машини , та .

.

Не хвилюйся, Таріель, відповіла Вероніка Ми не зрадимо Імперію стороннім. Що ж до цих маленьких хлопців на вулиці

У цей момент вона не могла не посміхнутися.

.

Хто б міг подумати, що доля така дивна. Вони з маленьким хлопцем на ім’я Еруан зустрічалися лише один раз у Петлі Пасатів і навіть мали ворожі стосунки. Але через свою доброту вона не сподівалася, що одного дня вона отримає справжню користь від цієї вдячності.

.

Хоча вона знала мету візиту Брандо до Імперії, у своєму серці вона все ще відчувала, що зобов’язана йому великою послугою.

.

Цей маленький хлопець, який любить завдавати неприємностей, потрапляє у все нові і нові неприємності.

.

Вона не могла не зітхнути в серці.

.

Дуже добре, я поважаю ваш вибір, капітан лицарської бригади підняв сокиру в руці леді Вероніку, але якщо ви хочете покинути це місце, ви повинні спочатку запитати мого старого друга.

?

Ви серйозно? Вероніка не могла не похитати головою, Таріель?

Звичайно, хіба ти не бачиш пекучого бойового духу в моїх грудях?

? —

Чи так це? У цей час холодний голос раптом перервав Як і очікувалося від мужності Імперії. Тоді ви повинні бути готові —

?

В цей час капітан лицарської бригади побачив поруч з Веронікою ще одну людину, і він не міг не розширити очі: Сент-Сент-Сідней ?

.

Останньою, хто вийшов, була статуя святої Левового палацу. Вона подивилася на капітана лицарської бригади з холодним обличчям і відповіла

Я той, хто привів цих людей сюди, а тепер забираю їх. У тебе є заперечення, Таріель?

Я, я Капітан лицарської бригади виглядав так, ніби бачив привида.

Що, хочеш запитати і у свого старого друга?

Ні, звичайно, ні, капітан Лицарської бригади кашлянув, я раптом щось згадав

,

У цей час він знав, що замок Мосс повинен мати таємний хід. Така таємниця не була таємницею для таких людей, як Сідні та Валла, які колись стояли на вершині Імперії.

.

Про що ви подумали? На вас чекає ще одна жінка зі столиці? Чому? Куди поділося пекуче бажання в грудях? — необґрунтовано запитав Сідні.

!

У капітана лицарської бригади був гіркий вираз обличчя. Він не міг не попросити Вероніку про допомогу, але вона проігнорувала його і впоралася з цим, як ні в чому не бувало. Йому нічого не