З початком війни опинився на території під радянською окупацією, працював у притулку для дітей-сиріт. Під час операції “Вісла” 13 квітня 1947 р. був заарештований польською службою безпеки й переданий НКВС у Львові. Після слідства засуджений на п’ять років таборів. Покарання відбував за Полярним колом, на будівництві залізниці Салехард-Ігарка (Комі АРСР). Після звільнення у 1955 р. повернувся в Україну. Формально мав польське громадянство, але вирішив не виїжджати в Польщу, а прийняти громадянство СРСР. Працював кочегаром і підпільно душпастирював, за що був удруге заарештований у 1957 р. у Львові та засуджений на шість років таборів та п’ять років заслання. Після звільнення поселився на Вінничині (спочатку у Гнівані, потім у Вінниці), пізніше в Підволочиськах, потім прописався у Дрогобичі з родиною брата Ярослава. У його помешканні виховувалися майбутні священичі кадри: Ярослав Приріз, Мирон Бендик та ін. Часто виїжджав з місією в центральні та південні області України. Помер у Дрогобичі 6 січня 1989 р. ">[692], о. Володимир Тернопільський476[693], о. Дребітко — василіянин з Закарпаття[694], о. Лукашевич[695], о. Василик
