Читати книгу - "Останній тамплієр"

118
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 143 144 145 ... 152
Перейти на сторінку:
правди постраждати найбільше, наелектризувала кожну часточку її тіла, але вона приховала свою реакцію. Тес доклала усіх зусиль, щоб зобразити величезний подив і спантеличення, вона ставила запитання, цікавилася подробицями, все більше і більше ненавидячи себе за кожну мить брехні. Їй страшенно хотілося вихопити рукопис із кардигана і показати його Рейлі — тут і негайно. Але вона не наважилася. На обличчі Рейлі відобразилася тривога, що гніздилася в глибинах його душі, і Тес знала, що розповідь Бруньйоне про ту неправду, що лежала в основі Церкви, завдала агентові ФБР глибокої рани, яка і досі боліла. Тому вона не хотіла ошелешувати його так швидко всією невідворотністю предметного доказу цієї неправди. А зараз вона навіть не знала, коли це треба робити і чи слід робити взагалі. Рейлі потрібен був час. Їй теж потрібен був час, щоб усе добряче обміркувати.

— З тобою все гаразд? — спитала Тес непевним голосом.

На якусь мить Рейлі відвів очі, його обличчя спохмурніло — він намагався виразити словами свої почуття.

— Це химерно, але всі ці події — Туреччина, Ватикан, шторм — схожі на якийсь поганий сон. Може це через те, що я нашпигований ліками, а може... але я певен, що за деякий час все буде гаразд. Наразі ж я відчуваю таку втому, таке виснаження... Але я не знаю, наскільки це виснаження є фізичним, і наскільки — якимось іще.

Тес уважно придивилася до його змореного обличчя. Ні, зараз точно неслушний час розповідати йому про це.

— Венс і Де Анґеліс отримали те, на що заслужили, — мовила вона натомість, злегка посміхнувшись, — а ти вижив. Це вже є вагомою підставою для віри, правда ж?

— Можливо, — непереконливо відповів він зі слабкою подобою посмішки.


Роздивляючись обличчя Тес, Рейлі, міркував про майбутнє, хоча вже й починав куняти. Раніше такі думки майже ніколи не приходили йому до голови, тому він здивувався, що це сталося саме зараз, коли він лежав ледь живий у лікарні на далекому острові.

На якусь мить він замислився: а чи не варто йому покинути службу в ФБР? Робота в Бюро завжди була йому до вподоби, але остання пригода залишила по собі глибокий слід. Вперше за увесь час Рейлі відчув втому від обраного ним шляху, втому від необхідності проводити дні, порпаючись у головах божевільних і ницих людей, втому від споглядання найгіршого, що є на нашій планеті. «А може зміна професії допоможе мені знову відчути смак до життя? — мляво розмірковував Рейлі. — Допоможе відновити віру в людство?»

Він відчув, що повіки його ось-ось заплющаться.

— Вибач, — тільки й встиг сказати Рейлі, — давай відкладемо цю розмову на потім.


Спостерігаючи, як Рейлі поринув у глибокий сон, Тес сама відчула себе змореною і сонною.

Вона згадала свій жарт про право вирішувати, куди їхати у відпустку. Від цієї згадки її обличчя освітила посмішка, і вона безтурботно похитала головою. Їй подумалося, що відпустка конче потрібна саме зараз, і вона точно знала, куди треба їхати. Несподівано Арізона здалася їй раєм на землі. Тес вирішила поїхати туди відразу ж, як тільки зможе. Вона й думати не хотіла про повернення до контори. Це ж так просто — пересісти на інший літак у Нью-Йорку і — напрямець до доньки! А якщо Гірагосяну чи комусь іще в інституті це не сподобається, то нехай котяться під три чорти!

Раптом вона збагнула, що археолог може знайти собі багато цікавої роботи навіть у південно-західних штатах, і їй пригадалося також, що у місті Фінікс є музей світового значення. Потім вона поглянула на Рейлі. Народився і виріс він у Чикаго. Прийомний син Нью-Йорка. Вочевидь звик бути в самісінькій гущині його подій. «Цікаво, — подумала вона, — а чи зможе він покинути все це і проміняти на тихе життя у пустельному штаті?» І раптом вона усвідомила, що це має значення. Велике значення. Можливо, навіть більше, аніж будь-що інше.

Вийшовши на балкон його кімнати, Тес подивилася на зорі у небі і згадала ту ніч на природі, яку вони провели удвох із Рейлі дорогою до озера. Острів Симі і вдень був не надто шумним, а вночі на нього сходила просто неземна благодать. Тишу і спокій можна було буквально помацати рукою. Такі ночі бувають в Арізоні, але не у Нью-Йорку. Вона знову подумала про Рейлі, і їй стало цікаво — а що він сказав би, якби вона дійсно полишила Інститут Манукяна і перебралася до Арізони? Треба буде якось у нього запитати.

Поглянувши на мерехтливе море, Тес стала розмірковувати про згорток. Так, він, без сумніву, є однією з найважливіших археологічних та релігійних знахідок усіх часів, яка матиме вражаючі наслідки для сотень мільйонів людей. Публічна заява про цей сувій зробить її найвизначнішим представником своєї професії відтоді, як вісімдесят років тому назад були зроблені відкриття у Великих пірамідах в Єгипті. Але який вплив матиме ця знахідка на решту світу?

Їй хотілося з ким-небудь це обговорити, їй необхідно було поговорити про це з Рейлі.

Розуміючи, що їй доведеться це зробити, і причому невдовзі, Тес відчула занепокоєння. Але наразі Рейлі потребував відпочинку, і вона також. Вона вже було пішла до себе в кімнату, але повернулася і скрутилася калачиком біля Рейлі. Ледь встигла Тес заплющити очі, як її теж зморив сон.

82

Наступні кілька днів проминули в уповільненому ритмі. Ранок Тес проводила з Рейлі, а потім робила тривалі прогулянки і поверталася в обідній час. Під

1 ... 143 144 145 ... 152
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній тамплієр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Останній тамплієр"