Читати книгу - "Хрещений батько"

Кей допомогла своїй свекрусі пройти до білих кам’яних східців і пропустила її наперед. Стара полюбляла передню лаву – ближче до вівтаря. Кей постояла хвилину на східцях, ніби побоювалася невідь-чого.

Нарешті зайшла у прохолодний півморок. Умочила пучку у свячену воду й перехрестилася, побіжно торкнувшись мокрими пальцями пересохлих уст. Перед святими і перед розп’яттям Христа червонясто блимали свічки. Кей трохи зам’ялася, перш ніж зайти на своє місце, а потім упала навколішки й стала чекати причастя, низько схиливши голову, ніби в молитві. Але вона ще не була готова молитися.

Лише тут, у сутінках склепистих церков, Кей наважувалася думати про те, друге життя чоловіка. Про жахливу ніч, від якої минув уже рік, ніч, коли він удався до їхньої довіри й любові, щоб змусити її повірити, ніби не він убив чоловіка своєї сестри.

Кей залишила його через брехню, а не через те, що він зробив. Наступного ранку забрала дітей і поїхала до своїх у Нью-Гемпшир, не сказавши нікому жодного слова, сама не знаючи, що, власне, вона збирається цим довести. Майкл миттю зрозумів. Він зателефонував першого дня, а потім дав їй спокій. Лише через тиждень біля її будинку зупинився лімузин із Нью-Йорка, з Томом Хейгеном.

Того дня після обіду вона провела жахливі нескінченні години з Томом. Кей не могла пригадати жахливіших у цілому житті. Вони пішли в лісок, що ріс поблизу її рідного міста. Хейген був безжальний. Кей припустилася помилки, бо стала розмовляти з Хейгеном жорстоко й зухвало, а це не в її натурі.

– Чи не прислав тебе Майкл, щоб погрожувати мені? – запитала вона. – Я сподівалася побачити в машині «хлопців» із автоматами, присланих, щоб повернути мене силоміць.

Вперше, відколи вони знали одне одного, Кей побачила Хейгена сердитим. Він різко відповів:

– Це найбільша дурниця, яку мені будь-коли доводилося чути. Від кого-кого, Кей, а від тебе я не сподівався почути таку нісенітницю. Перестань!

– Гаразд!

Вони йшли зарослою зеленню сільською дорогою. Хейген спокійно запитав:

– Чому ти втекла?

– Тому, що Майкл збрехав мені, – відповіла Кей. – Тому, що він пошив мене в дурні, коли погодився стати хрещеним батьком сина Конні. Він зрадив мене. Я не можу любити такого чоловіка. Не можу з ним жити. Не можу дозволити, щоб він був батьком моїх дітей.

– Не знаю, про що ти говориш, – відмовив Хейген.

Тепер вона накинулася на нього вже з непідробним гнівом:

– А про те, що він убив чоловіка своєї сестри, розумієш ти чи ні? – І після невеликої паузи додала: – І він збрехав мені.

Вони довго йшли мовчки. Нарешті Хейген сказав:

– Ніхто не може знати напевне, так воно чи ні. Але хай буде по-твоєму, припустімо, що все трапилося саме так, як ти кажеш. Затям, я не кажу, що сталося саме так. Але ти не проти, якби я навів тобі деякі виправдання того, що він зробив, чи, краще сказати, можливі виправдання?

Кей презирливо глянула на нього.

– Томе, ти вперше заговорив зі мною як юрист, і скажу, що досі ти мені подобався більше.

Хейген посміхнувся.

– Гаразд, але вислухай мене. А що, коли Карло підставив Сонні, продав його з головою? Що, коли того разу Карло набив Конні умисне, аби виманити Сонні; адже вони знали, що він поїде саме дорогою Джонс-Біч-Козвей? А що, коли Карло заплатили за те, аби вбити Сонні? Що тоді?

Кей не відповідала. Хейген вів далі:

– І навіть дон, цей великий чоловік, не міг зважитися на те, що він мав зробити, – помститися за смерть сина смертю чоловіка дочки. Можливо, це було зрештою над його сили, і він зробив Майкла наступником, знаючи, що Майкл візьме на свої плечі такий нелегкий тягар, візьме на себе гріх.

– Що було, те загуло, – відповіла Кей зі сльозами на очах. – Усі жили щасливо. Чому не можна було вибачити Карло? Чом не жити, як жили, і забути про все?

Вона повела його лугом до річки, затіненої деревами. Хейген сів на траву і зітхнув. Він озирнувся навколо, зітхнув ще раз і відповів:

– У цьому світі можна було б.

– Він не той чоловік, за якого я виходила заміж, – сказала Кей.

Хейген уривчасто засміявся:

– Якби залишився тим, то уже був би на тому світі. А ти була б удовою і не мала б ніяких проблем.

Кей зчудовано втупилась у нього.

– Що все це, в біса, означає? Томе, хоч раз у житті поговори зі мною відверто. Я знаю, що Майкл не спроможний на відвертість, але ж ти не сицилієць і можеш сказати жінці правду, поставитися до неї як до рівної, як до людини.

Знов запала довга тиша. Том хитнув головою:

– Ти не зрозуміла Майкла. Тебе обурило, що він сказав тобі неправду. Що ж, хіба він не попереджав, аби ти ніколи не цікавилася його бізнесом? Тебе обурило, що він став хрещеним батьком сина Карло. Але хіба не ти сама примусила його піти на це? До того ж він і повинен був зробити саме так, якщо хотів потім виступити проти Карло. Класичний тактичний хід, щоб завоювати довіру жертви. – Хейген похмуро осміхнувся. – Чи досить відверто я говорю з тобою?

Кей тільки нахилила голову:

– Я спробую говорити ще відвертіше, – провадив далі Хейген. – Після смерті дона і Майклові загрожувала смерть. Знаєш, хто його продав? Тессіо. Отже, треба було прибрати Тессіо. Прибрати Карло. Тому, що зради не можна прощати. Майкл міг би їх вибачити, але вони самі ніколи б не вибачили собі, отже, завжди були б небезпечні. Майкл справді любив Тессіо. Він любить свою сестру. Але він не виконав би свого обов’язку перед тобою, перед дітьми, перед усією «родиною», переді мною й моєю сім’єю, якби відпустив Карло й Тессіо. Вони б загрожували всім нам, життю кожного з нас.

Кей слухала його, а сльози котилися в неї по щоках.

– Майкл надіслав тебе, щоб ти мені розповів усе це?

Хейген глянув на неї з щирим подивом.

– Ні, він тільки наказав мені передати, що ти матимеш усе, чого захочеш, і можеш робити все, що захочеш, поки будеш дбати про дітей. – Хейген усміхнувся. – Він наказав передати, що ти дон над ним. Але це жарт.

Кей узяла його за руку.

– Він наказував не говорити про все інше?

Хейген завагався, ніби не знаючи, чи відкрити їй остаточну правду.

– Ти й досі не розумієш, – сказав він. – Коли ти розповіси Майклові те, про що дізналася сьогодні від мене, вважай, що я вже мертвий. – Він знову помовчав. – Ти й діти – це