Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

class="p">.

— Будь ласка, — сказав хтось інший уголос, перш ніж пролунав стукіт. Зачинено. Блядь. Вгору. Цього разу високий голос, дивний акцент.

.

Ілея підняла брови. Мава? Вона зробила крок униз, коли третій голос змусив її зупинитися.

.

— Ти не переривав його молитву останні пятдесят шість разів. Голос звучав втомлено, але в ньому була якась межа.

Вона здавалася Ілеї знайомою, але водночас далекою. Вона глянула на Елфі і побачила його широко розплющені очі, потім спустилася вниз і пішла в зовсім темний коридор.

.

Голоси замовкли, коли пролунали її кроки.

Ілея пройшла повз порожні камери, йдучи туди, звідки, як їй здавалося, вона почула останній голос.

Чарівні решітки, що переливалися магією, замкнули квадратну кімнату з трьома зачарованими стінами. Навпроти неї сидів ельф, одягнений у лахміття. Тонке біле волосся прикрашало його голову, жовті очі дивилися на неї з того місця, де він сидів. Його ребра показувалися, і руки, і ноги тонкі, але вкриті жилавими мязами.

Ілея схрестила руки перед собою і подивилася на ельфа, якого вона колись знала, і Елфі, і Ісалтар, що стояли поруч з нею.

— Валь Акуун і четвірка, — пролунав високий голос Мави з діагоналі клітини туди, де вони стояли. Схоже, Санваруун нарешті відкусив більше, ніж міг прожувати. Хочете мене вивезти? У мене є скарби, закопані в пустелі, я можу поділитися з вами ними. За її пропозицією послідував глузливий сміх.

.

У руці Ісалтара спалахнуло світло, освітлюючи камеру перед ними.

.

— Севіїр, — зашипів Елфі, підходячи ближче до ґрат.

.

Очі ельфа широко розплющилися. Він зашипів, звук був довгим і складним.

– 315

Маг кісток – рівень 315

?

Севїр примружив очі, потім похитав головою. Навіщо мучити мене ілюзіями? Чи є ще одна битва, монарх?

Ілея прорізала ґрати своїм вулканічним склом, метал вдарився об землю.

?

Що це за рюкзак? — пролунав новий голос, ще один вязень далі по коридору.

.

— Боюся, що ми справжні, — сказала Ілея, коли Елфі кинулася всередину і присіла поруч із Севіїром, вагаючись, перш ніж він зашипів і обійняв приголомшеного мага кісток.

.

Севїр широко розплющив очі, коли Ісалтар підплив ближче до зруйнованих ґрат.

.

— Ти не дуже добре виглядаєш, — сказала Ілея.

Севїр посміхнувся, а потім закашлявся. — Я не можу сказати те саме про тебе, Валь Акуун. Він відкинувся на спинку крісла, впершись головою в стіну.

.

Елфі нарешті відпустила його.

Якщо ви не плануєте мене вбивати, я буду вдячний за їжу. Це було, деякий час, - сказав Севіїр.

.

— Ставай у чергу, ельфе, — сказала Мава. — Гей, попеляста пані, якби ти могла послати свої клинки сюди? Здається кумедним, що ви зробили з тими ґратами.

, !

Їжа Матері — це все, що тобі потрібно, ельфійське створіння з кісток. Підкоряйся її волі, і ти знайдеш порятунок, — пролунав перший голос з іншої камери в коридорі, вже не шепотів. Решітки затремтіли, коли його руки вдарилися об них. Суд чекає невіруючого, оскільки я клянуся на вірність її сяйву. Вона прийшла, щоб звільнити нас. І ось кінець настав. Мамо!

.

— Ти не допомагаєш нашим шансам, карлику, — заговорила Мава.

Ілея глянула в той бік, погойдуючись хвостами, що торкалися зачарованих ґрат. Сіре хутро і майже білі очі позаду.

Мава посміхнулася, показавши кілька зламаних зубів. Я слухаю його лепет десятиліттями, якщо ви можете в це повірити. Можливо, зараз я більш розлючена, ніж він, — хихикнула вона. — Але я тебе бачу. І я це відчула. Полумя. Бо колись він може бути правий.

Елфі прикликав їжу для Севіїра, ельф набивав йому обличчя і шипів між укусами.

— Чому ти пішов? — запитала Елфі.

Ілея слухала, поки вона кликала їжу для інших вязнів, проходячи повз їхні камери, зависаючи тарілки всередині. Мава смикнулася назад і до стіни, підозріло дивлячись на плавучу страву.

– 356

Маг вітру – рівень 356

.

Глибокий голос, що говорив про матір, належав стародавньому карликові з темно-рудою бородою і очима такого ж кольору, його волосся і борода разом надавали йому звірячого вигляду, лахміття на ньому не допомагало. Він був не такий худий, як інші, але широкий і мязистий, шкіра його бліда.

– 385

Молот Паладин – рівень 385

.

Ілея відчувала в ньому цілющу магію. Вона побачила, що його очі були розфокусовані, коли він шепотів, і заспокоювалися, коли вона підходила ближче.

.

Кінець... тут, — промовив він, широко розплющивши очі, повністю проігнорувавши їжу і подивившись у її бік, погляд все ще розфокусований.

Можливо, спробує вилікувати його пізніше, якщо Акі вважатиме це безпечним.

Останнім полоненим був орк. Жінка, що сидить із заплющеними очима, товстими мязами і сірою шкірою, чотири схрещені руки перед нею.

– 321

Воїн-сокира – рівень 321

Орк розплющив очі, коли понюхав їжу. Вона подивилася на Ілею і схилила голову. — Яка ціна цього подарунка?

.

— Безкоштовно, — відповіла Ілея.

.

Орк узяв миску. Я дякую тобі, Валь Акуун. Я Ресс, з лісового племені Нель на заході.

.

— Я Ліліт, — сказала вона, заплющивши очі на орка.

.

Ілея обернулася, почувши, як Севїр ковтає і зітхає. Ми поїхали, бо боялися.

.

Тому що ми відчували конфлікт всередині себе. Тому що тоді ми думали, що прийняли неправильне рішення. Він посміхнувся сам до себе і знову закашлявся. — Ти не раз називав мене дурнем, Нівалире. Боюся, що твої вчення дійшли до мене лише тоді, коли стало надто пізно.

— Ми зараз тут, — заговорила Елфі.

Ілея відійшла назад, побачивши, що Севїр зосередився на ній. Що сталося з Геранууром? — заговорила вона.

.

Севїр зустрівся з її поглядом. Він дивився на неї кілька секунд, його очі втрачали фокус. Він відкрив рота, щоб заговорити, а потім знову закрив його.

.

Я його вбив. Убив його. Під оплески сотні ельфів у Верлейні.

.

Тих, кого я колись вважав своїми братами. Він був мудріший за мене. Впертий до останнього подиху. Навіть тоді я ще не зрозумів, коли він зашипів, його кишки висипалися, на обличчі зявилася посмішка. Його смерть, і мій сором, моя провина, моє прокляття, не що інше, як пєса для Санваруна і душ Верлейни.

.

Він підняв руку і подивився на гострі нігті, стиснувши кулак. — Я думав, що ти мертвий, коли Норо послали вистежити тебе. Зарозуміла людина, яка не знала