Читати книгу - "Хранителі"

— Справедливо, — промовив Джим.

— Якщо він доведе це, ви не викажете його? — запитала Нора.

— Виказати його людям, які створили цього Аутсайдера, про якого ви розповідали? Брехунам, які вигадали ту дурну листівку про розшук? Норо, за кого ви мене маєте?

— За порядну людину, — відповіла Нора.

Через добу, в неділю ввечері, Ейнштейн дибуляв кабінетом Джима Кіна, як чотириноге дитинча.

Нора повзала біля нього на підлозі й тихенько намагалася підбадьорити, кажучи, який він молодець і сміливець. Кожен його крок захоплював її, так неначе це була її власна дитина. Але ще більше її вразило те, як Ейнштейн на неї кілька разів подивився: спочатку він здавався засмученим через свою слабкість, але водночас у його погляді була й іронія, так наче він хотів запитати: «Гей, Норо, це якась ідіотська вистава чи що?»

Пес багато пив, а найбільш обнадійливою ознакою його видужання було те, що він попросився в туалет на вулицю. Він не міг довго триматися на ногах, іноді хилитався і падав на задницю, але не врізався у стіни й не ходив колами.

Вчора Нора пішла в магазин і повернулася із трьома наборами «Ерудита». Трейвіс розклав фішки на двадцять шість купок в одному з кутків кабінету, де було багато вільного місця.

— Ми готові, — сказав Джим Кін.

Він сидів на підлозі поряд із Трейвісом, склавши ноги по-турецьки.

Пука лежав біля хазяїна, спантеличено спостерігаючи за ним своїми темними очима.

Нора повела Ейнштейна до фішок. Взявши його за голову і подивившись у вічі, вона запитала:

— Що ж, волохата мордо, давай доведемо лікарю Джиму, що ти не жалюгідна лабораторна тварина, над якою експериментували, щоб знайти ліки від раку. Покажи йому, хто ти є, і покажи йому, чому ті погані люди насправді розшукують тебе.

Нора намагалася переконати себе, що в темних очах Ейнштейна вона бачить колишній розум.

Не приховуючи хвилювання і страху, Трейвіс промовив:

— Хто перший питатиме?

— Я, — негайно відповіла Нора й одразу ж звернулася до Ейнштейна: — Як там пістолет?

Вони розповідали Джиму Кіну про повідомлення, яке залишив Ейнштейн того ранку, коли сильно захворів, — «ПІСТОЛЕТ ЗЛАМАВСЯ», — тому ветеринар знав, про що вони говорять.

Ейнштейн кліпнув на Нору, потім подивився на літери, знову кліпнув. У неї занило в шлунку, але Ейнштейн раптово почав обирати фішки і носом викладати речення:

«ПІСТОЛЕТ ТРЕБА ЛИШЕ ЗАРЯДИТИ».

Трейвіс здригнувся, наче страх, що засів у ньому, був потужним електричним зарядом, який водномить вивільнився з нього.

— Слава тобі, Господи, — промовив він і радісно засміявся.

— Що за чортівня! — протягнув Джим Кін.

Пука високо підняв голову і настовбурчив вуха. Він відчував важливість моменту, але не міг зрозуміти, що трапилось.

У Нори відлягло від серця, і тепер її переповнювали захват і любов. Вона розклала літери по окремих стосиках і сказала:

— Ейнштейне, хто твій хазяїн? Назви його ім’я.

Ретривер подивився на Нору, на Трейвіса, а потім подумав і виклав:

«НЕ ХАЗЯЇН. ДРУЗІ».

Трейвіс засміявся.

— Господи, а мені подобається! Ніхто не може бути його хазяїном, але бути другом Ейнштейна — до біса велика честь.

Дивно, але коли Трейвіс сміявся від захвату, побачивши, що розум Ейнштейна не постраждав, Нора ридала від радощів.

Джим Кін дивився на Ейнштейна, широко розплющивши очі й дурнувато посміхаючись, а потім зізнався:

— Я почуваюся дитиною, яка непомітно прослизнула вниз перед Різдвом і побачила справжнього Санта Клауса, який кладе подарунки під ялинку.

— Моя черга, — промовив Трейвіс, посунувшись уперед, щоби погладити Ейнштейна. — Джим згадав про Різдво, яке вже майже на порозі. До нього залишилось якихось двадцять днів. Ейнштейне, що б ти хотів отримати від Санти?

Двічі Ейнштейн починав викладати фішки, але змінював свою думку і перемішував їх. Він накульгував, падав на задницю і боязко озирався, а потім, побачивши, що всі чекають, підвівся й таки виклав прохання до Санти з чотирьох слів:

«ВІДЕО ПРО МІККІ МАУСА».

Ніхто не лягав спати до другої ночі, бо Джим Кін геть сп’янів. Не від вина, пива чи віскі, а від щирого захоплення розумовими здібностями Ейнштейна.

— Він як людина, але залишається собакою, який попри те мислить схоже, але не так, як ми. Хоч я й мало побачив, але вже встиг зрозуміти це. Дивина та й годі!

Але Джим не наполягав на тому, щоб Ейнштейн знову і знову демонстрував свій інтелект, і після дюжини прикладів першим зауважив, що не слід втомлювати пацієнта. Але він був наче наелектризований і ледве стримувався. Трейвіс не здивувався б, якби ветеринар раптом вибухнув.

На кухні Джим дуже просив їх знову повторити свої оповіді про Ейнштейна: випадок із «Модерн брайд» у Солванзі; як він сам розбавив гарячу ванну холодною водою, коли Трейвіс уперше купав його, і багато чого іншого. Деякі історії Джим практично переказував сам, так наче Трейвіс із Норою ніколи не чули їх, але ті раділи, що змогли догодити ветеринару.