Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не говори так! Я тебе ніколи не зраджу!
— Знаю, — тихо відповів я і поцілував. Ніжно, дбайливо, ніби боячись злякати цю мить. Я почував себе зараз... так, тим самим зрадником, про якого щойно говорив сам. Я не знав, чи я прийняв вірне рішення чи ні... але Дарія не повинна знати про своїх батьків. Вони померли для неї багато років тому. Навіщо турбувати ті рани і завдавати ще більше болю, розповівши їй про те, хто її батьки насправді? Але я не любив брехати і ця брехня людині, яку я кохав найбільше на світі, ще довго не даватиме мені спокою.
— Я справді прийшла до твого будинку, щоб лише спостерігати за твоєю смертю, — з болем в очах промовила Дарія, раптом відірвавшись від моїх губ.
Я розумів, що дівчина відчуває почуття провини і повинен був будь-що викорінити раз і назавжди це. І все ж таки вирішив трохи зняти напругу для початку.
— Спостерігачка з тебе вийшла нікудишня, - лукаво посміхнувся я їй. – Лізла у всі двері, вікна та щілини, куди тебе зовсім не просили. Ти ж майбутній лікар, здається, так? Тому не дивно, що смерть розступається перед тобою і ти привносиш людям життя. Я вдячний долі та богам, що ти прийшла в мій дім, кохання моє. Ти ж подарувала мені це життя.
Її збентеження, мила посмішка гріли моє серце та душу.
— А тепер ми маємо ще одну невідкладну справу. Настав час розібратися з цим шаленим професором, - встаючи і беручи за руку Дарію, твердо заявив я. - Ти йти зможеш, сонечко?
— Так, зі мною все гаразд. А що сталося з Ерманією? – обережно спитала вона.
Ми з Кейлом переглянулись.
— Ти не повинна турбуватися про неї...
— Віторе? - вперто вимагала вона відповіді.
Я з роздратуванням зітхнув.
— Вона намагалася тебе вбити! Якби я не встиг щось..., - я проковтнув, коли перед очима постала та страшна хвилина. - Я не контролював свою магію на той момент, Даріє. І навіть не смій мене звинувачувати.
Я помітив, як вона зблідла, але кивнула мені у відповідь.
— А що сталося з тими людьми? - вона подивилася на Кейла.
— З ними розбереться король, - заявив я.
Я не міг відпустити їх, турбуючись, що рано чи пізно вони знайдуть Дарію. А з королем у мене буде серйозна розмова. Потрібно якось припинити цю безглузду погоню та знищення один одного. А також мені була потрібна гарантія безпеки для Дарії.
Ми повернулися до покоїв короля тим самим таємним ходом, яким я йшов раніше. Я огорнув Дарію своєю магією і навіть встановив прив'язку. Я боявся її відпускати, не знав, де сховати і вважав, що найкращим виходом буде, якщо вона буде поряд зі мною. Я точно зможу її захистити.
— Король упирається, — зустрів нас Горвет у коридорі. - Йому залишилося недовго, але він стійко протистоїть цьому божевільному. Як я зміг зрозуміти, варти біля покоїв короля немає. Його сили вже закінчуються. Подати сигнал допомоги він, здається, не може.
— Половина ж варти перейшла на бік бунтівників, - зауважив Кейл. - І що робити?
— Коли трон хитається, всі вирішили миттєво встигнути зайняти його. Якщо все ж таки вірити, що спадкоємців первородної магії немає, то... це опоненти короля в Раді влаштували весь цей бунт під стінами палацу і намагаються взяти владу в свої руки, - втомлено прокоментував я, уявляючи який обсяг роботи доведеться в найближчі терміни зробити.
— Кейле, знайди терміново всіх лояльних до королівської влади. Збери ту варту, що на боці короля. Проголоси всім, що король не помер, а його вороги та вбивці схоплені. Я зможу тут утримати професора. Над ним обов'язково має бути суд.
Я взяв дівчину за руку і повів її в покої короля. За нами пішов лорд Горвет.
Нас ніхто не очікував побачити, і ефект несподіванки зробив свою справу. Щоправда, професор зробив жалюгідні спроби вплинути на мене своєю невинною магією. Як дивно... такий розум, такі амбіції, а ось магія така слабка, як у щеня.
Професор не відводив погляду від Дарії, і я машинально сховав її за спиною.
— Дарію, схаменись! – звернувся він до дівчини. - Згадай, що ти для них усіх є лише рятівними ліками! А ми можемо разом із тобою змінити весь цей світ! Від тебе залежатимуть усі! Кожне твоє бажання...
— Заспокойтесь, професоре, — процідив я. - Вам потрібно було підготуватися краще перед виходом на головну сцену. Ви не тільки Дарію не зможете переконати, але... як я бачу, не змогли переконати Вашу головну ціль - короля.
Я загнав у магічну пастку професора і приспав його на якийсь час. Розвернувшись до Його Величності, нас чекало дуже жалюгідне видовище. Безсумнівно, його сили закінчувалися. Зараз навряд чи можна було помітити в цьому сірому, стомленому обличчі колишнього непохитного правителя. Він також не зводив погляду з Дарії. Ласий шматочок для всіх. Я міцніше затиснув у своїй руці холодну жіночу ручку.
— Ця... тварюка... моя... ліки... — прохрипів король. - Терміново... Віторе...
Я відчув, як здригнулася дівчина.
— Я бачу божевільний професор не зміг звести з розуму Вас, Ваша Величносте. Я довго церемонитися з Вами не буду. Вам вирішувати зараз. Або вона - тварюка, або - Ваше спасіння.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні», після закриття браузера.