Читати книгу - "Lux perpetua"

дещо перефразовані рядки, називається й їм 'я ангела — Рафаіл.

176

Тов. 12:20.

177

Тов. 12:22.

178

Чекаємо світла, та ось темнота. (Іс. 59:9).

179

Звеошилось (лат). Поп. Ів. 19:30.

180

У переддень святого Матвія (лат.), тобто 23 лютого.

181

2Кор. 5:17.

182

Справедлива війна (лат.).

183

ІКор. 15:51–53.

184

2Кор. 5:19.

185

Іс. 59:9.

186

Четверта неділя Великого Посту.

187

Прамова Бедржиха спирається на Єр. 51:56, 44, 37, 36, 40.

188

П'ята неділя Великого Посту.

189

Якби ж то я мала

Як гусятко, крила.

За Яськом до Шльонська

Я би полетіла…

(Пісня з «Хрестоносців» Г. Сенкевича).

190

Весільний обряд прощання з дівоцтвом — вдягання на наречену чіпця.

191

Найстарша польська релігійна пісня, вперіие записана в 1408 році, виконувала функцію польського національного гімну (carmen patrium): її співали польські лицарі на полях битв.

192

Braguette (фр.) — матня, ширінка.

193

Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, аче матиме світло життя (їв. 8:12).

194

Вигоду (лат).

195

Ultima Thule — (лат.) край землі, міфічний острів на краю світу (з Вергілія).

196

Будь здоров і дай тобі, Боже, миру (лат.).

197

Голос народу — голос Бога (лат).

198

Великий князь (лат.).

199

Коли домовленості чіткі, дружба міцна (лат.).

200

Не можна лікувати нерозпізнану хворобу (лат., вислів античного медика Цельса, автора трактату «Про медицину»).

201

Давня (і сучасна чеська) назва Австрії.

202

Замкнене місце (лат.), тобто монастир (звідки — кляиїтор).

203

Місце зборів капітулу ченців.

204

Кіборій (лат. cyborium) — посудина, в якій зберігають гостії. Акваманіл (з лат. aquiminale — таз для води, рукомийник) — посудина для омивання рук.

205

Перша неділя після Великодня.

206

(Клянуся) Вакхач (іт.).

207

Менструальної крові (лат.).

208

Faeniculum — фенхель. Herba sancta — вербена (лат.).

209

Екк. 11:7.

210

Фенхель, вербена, ружа, чистотіл, рута повернуть гостроту зору (лат.).

211

Корець або стрих — 93 літри.

212

Пеняж — 1/7 гроша.

213

Царство Боже (лат.).

214

Екк. 3:1,6–7.

215

Моя батьківщина — весь цей світ (лат).

216

Слов 'янських мов (лат.).

217

In crastino Cantianorum, ipso die XXX mensis Maii — у переддень святих Кантія, Кантіана, Кантіанілли, ЗО травня. In signo Geminorum et luna in gauda sive fine Piscium — у знаку Близнюків, а Місяць у хвості Риб. Thaborites et Orphanos — таборити і Сирітки. Nobiles barones et domini — шляхетні мужі і пани. Clientes — клієнти, мани, васали. Capitaneus et director secte Thaborensium — гейтман і провідник секти таборитів. Dictus Parvus — званий Малім. Capitaneus secte Orphanorum — гейтман секти Сиріток. Capitaneus de Thabor — гейтман Табора. De Zampach — із Жампаха. Capitanei cum aliis ipsorum complicibus — гейтмани вкупі зі своїми союзниками.

218

Pixides — гармати (лат.).

219

Польська назва Лівонського ордену.

220

29 червня.

221

Хай за його душу молиться, хто хоче (лат.).

222

23 серпня.

223

Божою милістю римський імператор, король Угорщини, Чехії, Далмації та Хорватії (лат.).

224

Різдва святої Діви Марії року Божого 1437 (лат.).

225

Пс. 31:9- І0

226

Panacea- універсальні ліки. Athanasia — засіб для безсмертя. Hiera і Theriak — універсальні протиотрути.

227

Наповнювач (лат.).

228

Селітряна кислота (лат., дослівно «сильна вода»),

229

У середньовіччі медикаменти поділялися на однокомпонентні (simplicia) і багатокомпонентні (composita).

230

«Те, що я мав сказати про сонячні речі, я сказав» («Смарагдова таблиця»),

231

Кінець — ділу вінець (лат.).

232

На цьому все (лат.).

233

Наповни мені кухоль (лат.).

234

Екк. 12:12.

235

Екк. 12:13- І4.

236

Що ж до рушниць, то мають з ними ходити тільки поблизу своїх угідь, але аби не робили шкоди на ставках і не стріляли диких качок і звірів; але ті зрадницькі рушниці, які тепер вельми поширилися, будуть заборонені під загрозою штрафу (чеськ.).

237

Назви, прийняті в польській історіографії. Литовська назва міста — Укмерге, а ріки — Швентої (притока Вілії).

Авторські примітки

1

«Lacrimosa dies illa…» — жалобний гімн «Dies irae» («День гніву»), за легендою, склав і проспівав в'язень, якого вели на страту, а натовп так плакав, а кат так розчулився, що страту довелося відмінити. Насправді автором «Dies…» є францисканський чернець Тома Целанський, який жив у XII столітті. Я використовую переклад Анни Каменської (Do źródeł. Psalmy і inne przekłady poetyckie, Poznań 1988). День нещастя тоді скінчиться, як розкритись могила зможе, грішник встане перед Суддею, пощади його, вічний Боже.

2

«Бастард Орлеанський…» — граф Жан Дюнуа, один із найславетніших воєначальників Столітньої війни, і справді був бастардом, позашлюбною дитиною. Людовік Орлеанський, брат короля Франції Карла VI, зачав його в позашлюбному союзі з Маргаритою д'Енґ'єн. Цікавий анекдот про цей роман розповідає Брантом у «Галантних дамах», куди я й відсилаю тих, кого цікавлять історичні та еротичні анекдоти.

3

«…показували втікачам два підняті пальці…» — жест із двох пальців виникнув під час Столітньої війни начебто з того, що мстиві французи відрізали взятим у полон англійським лучникам два пальці, вказівний і середній, щоб ті більше ніколи не могли натягнути тятиву. Тож лучники при кожній нагоді демонстрували французам, що їхні пальці ще при них і що вони ще не раз скористаються ними на погибель французам. Жест зберігся до новітніх часів, але два пальці замінив один середній, а лучницькнй контекст змінився на значно більш очевидний.

4

«Adsumus peccati quidem immanitate detenti…» — «Ми стає- мо хоча й обтяжені людськими гріхами, але спеціально зібравшись в ім'я Твоє». Апострофа до Святого Духа авторства святого Ізидора Севільського.

5

«Veni ad nos… et