Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

За особистим таємним наказом нашого нині правлячого монарха.

— Зрозуміло. І коли нічого врешті-решт не знайшли, то ваші хлопці вирішили відправити до Фаренго «Уриїл»?

— Так…

Вольску здалось, що радник хотів щось додати до цього «так», але передумав.

— Отже, — продовжив свій імпровізований допит тіронієць, — ця експедиція таки була організована Службою, а не вченими Університету. Так що ж ви нам, Гело, розповідаєте про «несекретну експедицію»?

— Офіційно експедицію готував і фінансував Університет Альфи Альфи. Ми лише чекали на результати. Але, як вам відомо, не дочекались.

— Рене, мені здається, що ви з офіцером Гело перескочили й через певні важливі деталі, — раптом втрутилась у розмову Ґвен Вей. — До «Уриїлу» ми, я сподіваюсь, ще дійдемо. Адже радник вже натякнув нам, що між експедиціями Нурасова і Анволі дослідження Фаренго все ж таки відбувались. Я правильно вас зрозуміла, раднику?

— Так, докторе Вей, ви правильно зрозуміли мої слова. Було два рейси безпілотних кораблів плюс неоголошена експедиція у триста другому році.

— Тобто, ця неоголошена, як ви кажете, експедиція відбулась ще перед Смутою, коли згоріли архіви? — перепитав Марков.

— Перед Смутою, так. Безпілотні кораблі висаджували кіборґів. З ними після посадок разураз припинявся зв'язок. Таких спроб нам відомо принаймні шість. Причини зникнення роботів невідомі й до сьогодні. Ті, які лише літали в атмосфері планети, повернулись до кораблів цілими і неушкодженими. Але, як тільки кіборґи досягали поверхні, зв'язок з ними зникав і потім вже не відновлювався. Тому, за рішенням Імператорської Ради, Флот послав до Темного Агрегату пілотований дослідницький рейдер. Ця експедиція також безслідно зникла. Ми навіть не знаємо, чи досягай вони Фаренго.

— Це, напевно, був рейдер «Атон», корабель контр-адмірала Варвіка Ґрідаса, прадіда теперішнього Верховного координатора вашої Служби? — припустив Марков. — Про його зникнення було офіційно оголошено у зверненні командування Флоту, але ніхто ніколи не згадував, що «Атон» прямував до Темного Агрегату.

— Високий рівень секретності, детективе. Дуже високий рівень. Так, ви маєте рацію, це справді була військова експедиція, якою керував прадід Овшена Ґрідаса — лорд Варвік. Після загибелі «Атона» більше дев'яноста років не було жодної спроби дослідження Фаренго. Планета отримала неофіційний статус «забороненої».

— Умовно забороненої, чи вона входила до списку тих планет, за висадку на яких передбачалось карне переслідування?

— Вона не входила до списку. Заборона була неофіційною і у закритих документах Служби мотивувалась крайньою небезпекою для потенційних дослідників Фаренго.

— Отже, ваші координатори відправили Феліцію Анволі та її команду на вірну загибель? На «крайньо небезпечну для дослідників» планету? Їм нічого не сказали про зниклих кіборґів, про вашу заборону, — на спокійному до того обличчі Ґвен Вей з'явились рожеві плями. — А всі вони, до вашого відома, були видатними вченими, елітою тогочасної альфіанської науки. Я особисто була знайома з Феліцією, ще ближче знала ксенобіолога експедиції доктора Сайну Тарі. Ми разом працювали на Сельві й на планетах Зірки Кептейна[22]. Під час підписання основної частини контракту, наскільки мені відомо, доктору Тарі офіційно повідомили, що прогноз успішності експедиції — вісімдесят два відсотки. Ви мене розумієте, Гело? Вісімдесят два! А який відсоток був насправді? Ви ж повинні це знати, чи не так? Мені, наприклад, точно відомо: прогностичні обчислювачі завжди знаходились під контролем Служби.

— Шість відсотків, — Гело дивився прямо в очі арпікранської аристократки. — Саме так, шість відсотків імовірної успішності місії.

— Мерзотники, — визначив Марков.

Ґвен Вей мовчки похитала головою. Вольску здалось, що вона стримує себе надзусиллям волі.

«Не дивно, — вирішив археолог, — адже Сайна Тарі була її близькою подругою. Сайна ніколи б не підписала рейсового контракту, якби їй тоді повідомили реальний прогноз успішності місії «Уриїла». Це ж була не просто підстава, це — тяжкий злочин, зокрема передбачений імперським карним законодавством. Якщо прогноз успішності вісімдесят два — це одна сума грошей за ризик, а якщо шість — зовсім інша. Але хто ж наважиться звинуватити координаторів всесильної Джи Тау?..»

— Я так розумію, — втрутився у розмову Вольск, — що хтось або щось протидіяло усім спробам дослідити Фаренго. Напевно, це були ящери Ґ'орми? Я правий?

— Це лише одна з версій, — жваво відізвався радник. На Вей він намагався не дивитись.

— Але команді «Уриїла» все ж таки вдалось дослідити планету?

— Після виходу з Темних Шляхів, супремус «Уриїлу» надіслав нам короткий звіт. Там зазначалось, що пілотовані модулі корабля успішно досягли поверхні Фаренго. Вчені працювали на планеті, збирали матеріали. Через два місяці на борт корабля повернулись усі, окрім ксенобіолога, згаданої Сайни Тарі й пілота-оператора пошукового гелікоптера. Вони загинули, їхні тіла не знайшли…

— А хіба адмірал Маккосліб не поінформував вас про це, леді? — поцікавився Марков.

— Ні, — ксенобіолог зробила вигляд, що не зрозуміла натяку. Її погляд був спрямований кудись далеко, а плями на обличчі стали більш виразними.

Вольск, не знаючи, чого ще очікувати від Маркова, поспішив їй на допомогу. Він звернувся до Гело:

— Я так розумію, що на цьому історія не закінчилась?

— Історія не закінчилась, — погодився радник. — У звіті супремуса згадувалось ушкодження радіатора моторної секції корабля. Ушкодження «Уриїл» отримав на зворотньому шляху, коли заходив на Темні Шляхи в Агрегаті Оріону. Ступінь пошкоджень супремус визначив як такий, що «не несе безпосередньої загрози», й відніс його на рахунок зіткнення з невідомим малорозмірним об'єктом. Але до Альфи «Уриїл» дійти своїм ходом таки не зміг. Його моторна секція постійно перегрівалась, почалась прогресуюча деформація внутрішніх захисних екранів. Тому супремус «Уриїлу» прийняв рішення вийти на орбіту Кідронії і запросити ремонтних послуг у місцевої орбітальної бази. Я вже згадував, що екіпаж і членів експедиції на час ремонту було вирішено залишити сплячими у протиперевантажних коконах. Тому вони ні з ким із кідронійців не спілкувались.

— Але комп'ютер ремонтного блоку мусив обмінюватись з корабельним супремусом даними?

— Він і обмінювався. Усі ці дані ми маємо. Але там немає нічого про експедицію. Лише технічна інформація, звіти ремонтних роботів, переліки витратних матеріалів, кількість використаної під час ремонту енергії. Всі ушкодження були повністю ліквідовані за сто десять стандартних годин. «Уриїлові», після передбаченої у таких випадках контрольної перевірки двигунів, було автоматично видано сертифікат льотної придатності. Потім «Уриїл» увімкнув іонні двигуни й пішов на П'ятдесят шостий лімес. Більше ніхто ніколи його не бачив. Останнє повідомлення супремус відправив на Кідронію перед тим, як востаннє пірнути на Темні Шляхи. Це був стандартний набір даних про стан бортового обладнання. Нічого підозрілого. Зрештою, за останні півстоліття з Темних Шляхів не повернулось більше вісімдесяти зорельотів різних класів і типів. Властивості багатовимірних сингулярностей, як вам відомо, не досліджені поки що й на долю відсотка.

— А коли стало