Читати книгу - "Степовий найда"

Часу для роздумів не лишалося. Спритний мексіканський коник Джіма, круто повернувшись, помчав щодуху, рятуючи свого господаря. Скромний кінь Кларенса, очевидно за звичкою, в ту ж мить пустився слідом за ним. І за кілька хвилин вірні четвероногі друзі скакали поруч.

— Чому ми звернули на цю дорогу? — крикнув Кларенс, насилу переводячи дух.

— Там, позаду, Пейтон і Джілдерслів, вони можуть нас помітити, — прохрипів у відповідь Джім.

Кларенс подумав, що буйволи значно ближче до них, ніж мисливці, що вони ось-ось доженуть, розтопчуть їх.

— А коли ж ми будемо полювати на них? — знову гукнув Кларенс.

— Ми — на них? — заверещав, мов божевільний, Джім у припадку істеричної відвертості. — Поки що вони полюють на нас!

Знавіснілі від страху, коні мчали попереду розлюченого стада. Вимоїна! Верхівці перестрибують її і вихоплюються трохи вперед, бо буйволам довелося обминати її. Та за кілька хвилин їх наздогнала уже друга частина стада — та, що мчала понад берегом ставка, — і верхівці опинилися всередині стада. Навколо здригалася земля від тупоту копит. Кларенс почував, що він задихається, сліпне від смердючої пилюки, від гарячого дихання тварин.

Туманно, немов крізь сон, побачив він, як Джім замахнувся сокиркою на буйволицю, яка особливо вперто насідала на нього збоку, а коли спускалися в другий ярок, Кларенс помітив, що Джім з розпачливим виглядом звів рушницю.

Кларенс припав до гриви коня. Сліпучий спалах, потім оглушливий постріл — з двох стволів водночас. Джім мало не вилетів із сідла, а рушниця, яка ще димілася, полетіла вбік. Потім кінь і верхівець зникли у хмарі порохового диму і куряви.

Раптом Кларенсів кінь зупинився, і хлопець, перелетівши через його голову, опинився в глибокому вибалку, йому здалося, що він упав на велику подушку з жорсткого покрученого волосся. Насправді це було плече величезного буйвола.

Виявилося, що Джім, розгубившись, випустив обидва заряди навмання і влучив у задню ногу найближчого буйвола, і той з порваними жилами впав у яр прямо перед конем Кларенса.

Приголомшений, але зовсім неушкоджений, Кларенс скотився на землю зі спини тварини, що силкувалася підвестися. Ставши на ноги, хлопець побачив, що кінь його зник, стадо вже промчало мимо і було десь попереду — звідти доносилися вигуки мисливців, які, певно, не помітили, як він упав.

З усіх боків схили були занадто високі й круті, щоб по них можна було видряпатися нагору; шлях до пологого схилу, по якому він потрапив сюди, загороджувала поранена тварина. Кларенс спробував обійти буйвола, але той, зібравши всі свої сили, трохи піднявся, напівобернувшись, втупився в нього очима.

Все це скоїлося так швидко, що Кларенс не встиг навіть перелякатися, він стояв просто схвильований, не знаючи, що робити. Але зараз, коли це кошлате страховище заповнило собою весь яр, відрізавши шлях до порятунку, Кларенса пойняв страх. Сірі очі, налиті кров'ю, вп'ялися в нього, в них відбивалася тупа лють, а великі мокрі ніздрі були так близько, що, коли буйвол люто фиркнув, Кларенс злякано відсахнувся. Яр був вузький і короткий, він нагадував скоріше розколину. Ще кілька кроків — і Кларенс упреться спиною в прямовисну стіну висотою в п'ятнадцять футів! А якби він спробував дряпатися по ній угору, то міг би зірватися і впасти прямо на ці короткі, але страшні роги. Який жах! Як це несправедливо й жорстоко! Він такий маленький у порівнянні з цим страховищем! Сльози бризнули у Кларенса з очей, в душі його заговорила злість проти злої мачухи-долі. Він стиснув кулак і по-дитячому вперто дивився в страшні, налиті кров'ю очі. розлюченої тварини.

Кларенс не знав, що завдяки особливій будові зіниці буйвола відстань до хлопця і сам він здавалися тварині значно більшими, ніж насправді. Саме цьому завдячували своїм життям немало мисливців. Кларенс стояв і міркував, як краще напасти на ворога. А! Револьвер! Шестизарядний! Він же в нього в кишені. Кларенс дістав револьвер, хоч особливої надії на цю зброю він не покладав: занадто вже маленьким здавався револьвер проти грізного ворога.

Кларенс простягнув руку і, виблискуючи очима, натиснув на спуск. Почувся ледве чутний тріск, і ще, і ще раз! І тут не пощастило! Він натиснув щосили — пролунав постріл, за ним другий. Кларенс зробив крок назад.

Кулі, певно, розплющилися на лобі буйвола, не завдавши йому ніякої шкоди. Майже втративши всяку надію на револьвер, він натиснув на спуск ще раз. Постріл. І раптом грізне страховище люто заревло, замотало головою і, повалившись, глибоко загнало лівий ріг в стіну. Буйвол несамовито копирсав стіну рогом, на всі боки градом розліталося каміння.

Кларенс не зразу зрозумів, що трапилося. І, лише коли він побачив, що з лівого ока у тварини юшить кров, йому стало ясно, що останньою кулею він вибив їй око. І хлопця раптом охопило нове почуття, сильніше за недавній страх, — каяття. Що він наробив?

Керуючись єдиним бажанням якомога швидше втекти від цього страшного видовища, а також почуттям інстинкту самозбереження, Кларенс, скориставшись з нагоди, коли напівсліпа, поранена тварина повернулася лівим боком до стіни, прошмигнув повз неї і, дряпаючись по положистому схилу, вибрався з вибалка. Він біг навмання — тільки б не чути цього болісного реву, тільки б не бачити цього залитого кров'ю, повного докору ока!

Раптом Кларенс здалека почув сердитий окрик. Спочатку він нікого не помітив, але, оглянувшись, побачив, що до нього наближаються два вершники, а за ними на поводі — кінь, його кінь. Він врятований! У хлопця з'явилося палке бажання поділитися з ким-небудь пережитим, почути тепле слово… Вершники під'їхали ближче, і хлопець впізнав розвідника Джілдерсліва і Генрі Бенхема. Не помітно було, щоб вони зраділи його врятуванню, навпаки, на їхніх обличчях було написане крайнє роздратування. Знову розчарування, знову невдача. Хлопець зупинився, мовчазний, похмурий.

— Ну, сідай швидше