Читати книгу - "Жовте коло"

161
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 43
Перейти на сторінку:
що цей човен не буде поступатися за швидкістю кращим зразкам сучасних атомних підводних човнів, зате за маневреністю перевершить будь-які підводні рухомі засоби. Він зможе рухатися з однаковою швидкістю не тільки вперед і назад, а й пересуватися боком, словом, рухатись у всіх напрямках з великою швидкістю.

— Так, це цікаво. Але все ж це, мабуть, лише проекти?

— Ні, чому ж? Уже збудована і випробувана модель такого човна.

— Випробування дали хороші наслідки?

— Приблизно так.

До кабінету ввійшла Кет.

— Сподіваюсь, ви залишитесь у нас, містер Клінген? — запитала вона.

— Я б з задоволенням: пароплав відпливає завтра о дванадцятій, але вранці у мене деякі побачення в Лондоні.

Коли Кет залишила їх, Мітчел несподівано запитав Клауса:

— Ти знаєш, що тобою цікавиться Сі-Ай-Сі?

— Сі-Ай-Сі?

— Так. Вчора до мене заходив якийсь Пітер Гарвей. Він розпитував про тебе. Як давно я тебе знаю, звідки ти родом, що мені відомо про твоє минуле…

— Дивно, чим я міг привернути до себе таку увагу. Дивно, — повторив Клінген. — Але все-таки дякую, що ти сказав мені про це. Я шаную твою довіру до мене.

— Нема за що дякувати. Ти знаєш моє ставлення до них…

Так, Клаус знав. Він знав про Ескіна багато. Мітчел був потомственим моряком і побував до війни в багатьох країнах світу. Під час війни його суховантаж у складі каравану суден проходив далекий шлях від Сполучених Штатів до Мурманська тричі і жодного разу не мав навіть пробоїни. Це було ще більше неймовірним, бо з трьох караванів, до яких входило сто двадцять одне судно, вісімдесят два потопили німецькі підводні човни і авіація. Щасливчик Мітчел — так його називали моряки, поки дружина Ескіна і п'ятирічна донька не загинули в водах Атлантики на пароплаві «Георг», торпедованому гітлерівцями. Після цього Мітчел зголосився піти добровольцем у «Міджет сабмарінс»[10]. Ці підрозділи завдали німецькому флоту серйозних втрат, найбільшим їхнім здобутком був лінкор «Тірпіц» — гордість військово-морського флоту. Служба в «Міджет сабмарінс» була службою смертників. Але й тут бойове щастя не зрадило Ескіну. Він навіть не був поранений.

Ескін добре пам'ятав усі три візити до Мурманська. При першій зустрічі росіяни були стримані. Пізніше він зрозумів, що ця стриманість адресувалась, власне, не до англійських і американських моряків, а до урядів їхніх країн, до тієї політики, яку вони проводили на початку війни щодо Росії. Але після другого, а особливо після третього прибуття лід, як кажуть, розтанув. Стільки доброти, уваги, бажання поділитися останнім, скільки він побачив, відчув до себе з боку росіян, він не бачив навіть серед співвітчизників, повернувшись до Англії…

У війну все було ясно, де ворог, де друг… Промова Черчілля в Фултоні викликала в Ескіна огиду до політики, до політиканів, як він їх називав. Черчілль у цій промові закликав збирати трофейну німецьку зброю для того, щоб свого часу дати її в руки німцям і повернути проти росіян… Те, що Ескін був критично настроєний до існуючого в Англії правопорядку і симпатизував росіянам, Клаус знав уже давно. Під час кожної нової зустрічі він поступово готував свою головну розмову з Мітчелом, розмову, після якої життя цієї людини могло змінитися докорінно.

І така розмова відбулася б сьогодні, якби Мітчел не згадав про Сі-Ай-Сі…

Ця, вже друга, пересторога спантеличила Клінгена, але якоюсь мірою і заспокоїла. Небагато ж Гарвей знає про нього, якщо розпитував Ескіна. Звичайно, Мітчел не повинен був казати йому про це, але Гарвей, знаючи про їхні дружні стосунки, міг передбачити, що Ескін все-таки попередить його. А коли це так, то що в даному випадку виграє Гарвей?

До готелю Клінген приїхав десь у годину ночі. Ключ від кімнати Маргарет висів на щитку. Отже, вона ще не повернулась…

Перед сном Клаус зайшов у душ. З заплющеними очима він довго стояв, підставивши голову під сильні прохолодні струмені води. Потім розтер рушником тіло і ліг.


* * *

Приїхавши до Лондона, Гарвей перш за все подався в Бедфортшір. Під час війни, перед своїм останнім «відрядженням», він провів там два чудесних тижні у Мері. Хоча Бедфортшір тоді називався сортувальним табором, ця назва щонайменше пасувала до цього прекрасного заміського маєтку біля Лондона, оточеного тінистими парками і соковитими луками. В таборі часто влаштовувалися ігри, спортивні змагання, в яких брали участь і дівчата з корпусу медичних сестер. Багато з них стали дружинами розвідників. Він сам тоді трохи не одружився на Мері. Заручини було призначено на суботу, а в четвер його викликали в розвідуправління і наказали летіти… З цього «відрядження» йому не судилося повернутися до кінця війни, а коли у червні сорок п'ятого року він прибув до Лондона, дізнався, що Мері вийшла заміж.

Але не сентиментальні спогади про минуле привели його в Бедфортшір. Тут він зустрівся із своїм давнім знайомим з Інтеллідженс Сервіс підполковником Теддером, розповів про Клінгена і попросив установити нагляд за Ескіним. Усі люди, з якими тепер зустрічався Клінген у Англії, потрапляли під збільшувальне скло Інтеллідженс Сервіс.

Того ж вечора агенти Теддера доставили плівку, на якій була записана вся розмова між Клінгеном і Ескіним.

Про те, що Клінген збирається зустрітися з Ескіним, Гарвею повідомила Еллінг. Все інше при сучасній техніці підслуховування не становило труднощів.

Зараз Теддер і Гарвей зручно сиділи в старовинних затишних кріслах у кабінеті підполковника і, посмоктуючи бренді, вдруге прослухали запис. Ескін двічі порушив обов'язок: сказав Клінгену про візит Гарвея і, напевне, щоб виказати свою довіру, завів розмову про човен Хазелтона. До цієї розмови, щоправда, його вміло підвів Клінген…

Нічого суттєвого поки що встановити не вдалося. Гарвей був не дуже задоволений поїздкою до Лондона.


Розділ шостий

Ранкова пошта принесла Факу пакет від Мірбаха. Він розірвав його

1 ... 14 15 16 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовте коло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовте коло"