Читати книгу - "Фундація та Імперія"

усій Імперії, бо забезпечуються моїми власними маєтками, які більші за імператорські. Сто тисяч кредитів. Всі тут! Між двома пальцями! Ваші!

– За що, сер? Я хороший торгівець, але знаю, що торгівля – справа взаємовигідна.

– За що? За правду! Чого хоче генерал? Навіщо він затіяв цю війну?

Латан Деверс зітхнув і задумливо погладив свою борідку.

– Чого він хоче? – Його очі стежили за руками секретаря, який перераховував гроші, банкноту за банкнотою. – Якщо коротко, то Імперію.

– Гм. Як банально! Зрештою, все завжди зводиться до цього. Але як? Що це за шлях, який так відверто і принадно веде від краю Галактики на вершину Імперії?

– У Фундації, – із прикрістю сказав Деверс, – є свої таємниці. У них є книги, старі книги, настільки старі, що мову, якою вони написані, розуміє лише жменька людей нагорі. Але ці таємниці оповиті ритуалами та релігією, і ніхто не може їх використовувати. Я намагався, і от я тут, а там на мене чекає смертний вирок.

– Розумію. А що це за старі таємниці? Ну ж бо, за сто тисяч я заслуговую на найдокладнішу розповідь.

– Трансмутація елементів, – коротко відповів Деверс.

Очі секретаря примружилися, і його погляд став менш відчуженим.

– Мене запевняли, що за законами ядерної фізики трансмутацію неможливо здійснити на практиці.

– Так, якщо використовувати ядерні сили. Але ці стародавні вчені були розумаками. Є потужніші та істотніші джерела енергії, ніж ядерна. Якби Фундація користувалася цими джерелами так, як я пропонував…

Деверс відчув, як у животі залоскотало. Наживка вже вабить до себе, і риба обнюхує її.

Раптом секретар сказав:

– Продовжуйте. Я впевнений, що генерал усе це знає. Але що він збирається робити, коли завершить увесь цей фарс?

Деверс абсолютно спокійно говорив далі:

– Завдяки трансмутації він контролюватиме усю економіку вашої Імперії. Запаси мінералів не будуть варті й ламаного шеляга, якщо можна буде отримувати вольфрам з алюмінію та іридій із заліза. Уся система виробництва, в основі якої лежить дефіцит одних елементів і надлишок інших, повністю зруйнується. В Імперії настане найбільший безлад за всю її історію, і лише Ріос зможе його стримати. Тоді постане питання про цю нову енергію, про яку я говорив. Використовуючи її, Ріос вже не матиме релігійної побожності перед Імперією.

Зараз немає нічого, що могло б його стримати. Він вже дихає Фундації в потилицю, і щойно її здолає, за два роки стане Імператором.

– Отже, – безтурботно розсміявся Бродріґ, – кажете, іридій із заліза? Ну що ж, розповім вам державну таємницю. Ви знаєте, що Фундація вже вийшла на зв’язок із генералом?

Деверс напружився.

– Ви ніби здивовані. Чому б і ні? Це виглядає цілком логічним. Вони запропонували йому сто тон іридію на рік в обмін на мир. Сто тон заліза, яке вони перетворили на іридій усупереч своїм релігійним догмам, щоб зберегти власні шиї. Цілком справедливо, але не дивно, що наш непохитний та непідкупний генерал відмовився, адже він може отримати і іридій, і Імперію. А бідолашний Клеон називав його єдиним чесним генералом. Мій бороданю, ви заробили свої гроші.

Він жбурнув банкноти, і Деверс метнувся їх збирати.

Лорд Бродріґ зупинився біля дверей і озирнувся.

– Дещо хочу вам нагадати, торгівцю. Мої озброєні друзі не мають ані вух, ані язиків, ані освіти з інтелектом. Вони не можуть чути, говорити, писати, і їх навіть немає сенсу обстежувати психічним зондом. Але вони дуже добре розуміються на стратах. Я купив вас за сто тисяч кредитів, добродію. Сподіваюся, ви того варті. Якщо часом забудете про те, що вас купили і …спробуєте передати нашу розмову Ріосу, …вас стратять. Але стратять так, як я захочу.

І це тендітне обличчя раптом стало неймовірно жорстоким, через що облудна посмішка нагадувала кривавий вищир. На якусь мить Деверс побачив, що з очей його покупця визирає той самий космічний диявол, якому він запродав свою душу.

Він мовчки пішов до камери, а за ним ішли «друзі» Бродріґа з бластерами напоготові.

На запитання Дуцема Барра він із вдумливим задоволенням відповів:

– Ні, і це найдивніше. Це він мене підкупив.

Два місяці виснажливої війни не минули для Бела Ріоса даремно. Він став деспотичним та роздратованим.

Це роздратування він вихлюпував на сержанта Лака, який його обожнював.

– Почекайте за дверима, солдате, і відведіть цих людей до камери, коли я завершу. Поки не покличу, хай ніхто не входить. Втямили? Взагалі ніхто.

Сержант сухо віддав честь і вийшов з кімнати, а Ріос щось з огидою пробурмотів, глянувши на стос паперів, що потребували його уваги, потім згріб їх у верхню шухляду столу і зачинив її.

– Сідайте, – кинув він двом, які на нього чекали. – У мене не так багато часу. Правду кажучи, я взагалі не мав тут бути, але мені потрібно з вами поговорити.

Він поглянув на Дуцема Барра, який зосереджено пестив своїми довгими пальцями кришталевий куб із зображенням суворого обличчя його імператорської величності Клеона ІІ.

– По-перше, патрицію, – сказав генерал, – ваш Селдон програє. Слід визнати, що він добре бореться, бо ці люди з Фундації накидаються роєм, мов оскаженілі бджоли, і б’ються, мов навіжені. Кожну планету завзято захищають, а щойно ми її візьмемо, вони повстають, через що втримати її під контролем стає так само важко, як і завоювати. Але ми захоплюємо їх і утримуємо планету. Ваш Селдон програє.

– Але він іще не програв, – ввічливо пробурмотів патрицій.

– У самій Фундації не мають стільки оптимізму. Вони пропонують мені мільйони, щоб я не влаштовував їхньому Селдонові фінальне випробування.

– Так, про це вже ходять чутки.

– Ага, чутки мене випереджають? І останню вже теж хтось розбовкав?

– Що ви маєте на увазі?

– Та ж те, що оцей лорд Бродріґ, улюбленець Імператора, тепер за власним бажанням став другим за старшинством командувачем.

Деверс вперше заговорив:

– За власним бажанням, начальнику? Це ж як? Невже ви почали подобатися цьому типові? – Він усміхнувся.

Ріос спокійно відповів:

– Навряд. Просто він купив цю посаду за ту ціну, яку я вважаю справедливою та адекватною.

Імовірно, автор проводить паралелі з Джоном П’юріфоєм (1907−1955) – американським дипломатом, що був послом у Греції, Гватемалі та Таїланді у першій половині