Читати книгу - "Джекпот, Анна Харламова"

Глава 15

*******     *******      *******      *******      *******

   Увійшовши до квартири, вони знімали одяг у повній тиші, яка своєю незручністю нависала над їхніми головами. Ніяковіння літало у повітрі, а вони були, наче підлітки, наполохані батьками.
   Нарешті мовчанку порушив Дмитро:
   — Тобі треба зігрітись. Посидіти у ванній… гарячій та з бульбашками. — Він усміхнувся, дивлячись на її рожеві щічки та носик.
   — Сперечатись не буду. — Вона нарешті дозволила собі підняти на нього погляд, і подивитися у його спокусливі очі. — Дякую, тобі Дмитре. Я б без тебе… без твоєї допомоги, — виправилась вона. — Ніколи б не зважилась на такий крок… — Вона згадала, як він виштовхав на сцену і усміхнулась. — Умієш вмовляти.
   — Сподіваюсь. — Його очі спалахнули, як і те, що було внизу.
   — Е-е-е… я… піду до кімнати, а ти можеш поки що прийняти душ… — Вікторія швидко, наче мишеня, прошмигнула до кімнати і зачинила двері.
   Що ти робиш, дурненька?! Ми цілувались, і я відчувала усе його бажання… А тепер… тепер я тікаю… Дурна!
   Вікторія почала роздягатись, щоб переодягнутись в теплий халат. Як тільки Дмитро вийде з ванної, вона швидко вбіжить у неї… і зачиниться там на-до-вго.
   Тупий план, Вікторіє! Тупий!
   Як би вона його не бажала і не хотіла, вона не може… ще рано… занадто рано…
   Вона почула, як зачинились двері у ванній, а потім увімкнулась вода.
   Він зараз там роздягнений… по ньому стікають краплини води… волосся мокре і грайливо скуйовджене… Стоп! Досить думати про цього сексуального Зевса! До-си-ть!

   Дмитро стояв під гарячими краплинами, але б варто було стояти під холодними. В паху горіло і все було у повній бойовій готовності. Проте його «готовність» відвести богиню Геру до Олімпу – не вдасться… вона сховалася у своєму царстві.
   Як не здуріти?! Як?... Я жадаю її усіма фібрами душі… Як не згоріти від власного бажання…
   Він подивився донизу, а потім відкинув голову назад. Його «друг» - стоїть, як блискавка Зевса…
   Ой, моя богине… Як нам бути? Я звик брати усе, що бажаю, але з тобою так не можна… Я хочу, щоб ти сама забажала бути зі мною. Щоб танула в моїх обіймах… щоб викрикувала моє ім’я від насолоди… Хоча – я знаю, що не заслуговую на все, що є у моїх думках… Не заслуговую на тебе, моя Ягідко.
   Він важко та гучно видихнув.
   Вимкнувши воду, він витерся рушником і вийшов з ванної. Швидко, щоб не бентежити її, він почимчикував на кухню і прикрив двері. Гепнувшись на матрац, він прислухався до швидких кроків Вікторії, яка пробиралась до ванної кімнати.
   Дмитро почув, як зачинились двері,… потім почув шум води і фантазія знову розігралась.
   Вона зараз в образі Єви…
   Він заплющив очі і лукаво усміхнувся, уявляючи далі свою богиню.
   Волосся забране до верху; молочна шкіра грудей з пуп’янками, які піднялися до гори; животик… м’який та смачний; трик…
   Його фантазії обірвали крики Вікторії.
   — А-а-а! А-а-а! А-а-а!
   Він підвівся з матрацу, підбіг до ванної, і не думаючи… і не запитуючи дозволу, відчинив двері.
   Вікторія лише і змогла, що прикритись руками від незваного гостя, який безцеремонно влетів до неї.
   Дмитро швидко облизав губи, і голосно глитнув.
   Від неї не вислизнув схвальний,… голодний,… палаючий та первісний погляд Дмитра, який стояв і роздивлявся її.
   — Вікторіє… е-е-е, що сталося? Ти чого так кри-ча-ла… — Його язик заплітався… дихання прискорилось, а кров з голови опустилася у голівку. Тож… недолугість та в’ялість язика пояснювалося тим, що у нього стоїть, і хоче до роботи щось інше.
   — Ти здурів?! Вийди звідси! — Вікторія червоніла, і не знала куди подіти погляд. — Не дивися на мене! Особливо ось так…
   Дмитро усміхнувся, і упершись об двері спиною, зачинив їх.
   — Як, я можу не дивитися на те, що варто кожного погляду?! Я боюсь кліпнути, щоб це виявилося не сном, або моєю фантазією, яка розбурхалась від уяви, як ти приймаєш душ… Я не можу дивитися на тебе інакше – лише із захватом і диким бажанням. Лише так. — Дмитро і досі був лише в одному рушнику, тож звільнитись від нього не було проблемою, але він не хотів нахабно порушувати її кордони. Він міг лише запитати: — Скажи… що ти зараз відчуваєш, окрім зніяковіння?
   — Здається це не місце… для розмов… і я у незручному становищі… — Пролепетала вона, все так само, ховаючи груди і свою жіночність під долонями.
   — Я б теж бажав краще не говорити, але… це буде можливим лише тоді, якщо ти відповіси на моє запитання. Що ти відчуваєш? — Він чекав на її відповідь, дивлячись у її сірі очі.
   Погляд Дмитра обдав її жаром. Вона палала під цими блакитними очима, які горіли вогнищем бажання та голоду. Вона точно знала, що в її очах – він читав теж саме.
   — Бажання… — Чесно зізналась вона, не розуміючи, як це вийшло.
   Дмитро полегшено застогнав, і переступивши бортик ванної, притягнув її апетитне, м’яке та ніжне тіло до себе. Нахилившись, він ніжно припав до її вуст, смачних та соковитих… з ароматом кориці та міцної кави… Приборкуючи крок за кроком її язичок, який і не думав пручатись, а навпаки… приборкував його так само невпинно.
   Їх пронизували іскри, які блукали клітинками їхніх збуджених тіл. Усе палало та бажало вивільнитись назовні… бажало брати і давати… і так по колу…
   — Моя смачна Ягідко… — Видихнув він біля її гарячих, припухлих губ. — Що ж ти робиш зі мною… — Він знову почав цілувати її. Нарешті він відчув, як її руки піднялись і обійняли його за шию. І все… дах остаточно з’їхав, бо все її тіло торкалося його до половини роздягненого тіла.
   — М-м-м… — Вікторія втратила контроль над діями. Бажання лише бажання торкатись його,… і щоб він торкався її…
   Вона безсоромно застогнала, відчувши, як його руки стискають її сідниці… мнуть їх,… як його руки блукають її оголеною спиною,… а потім - ці руки стискають волосся у корінні на потилиці. Солодкий біль… струм пройшовся усім її тілом, відгукуючись жаром у лоні, яке благало його рук…
   Дмитро спритно зняв рушника, і ще дужче притиснув її до себе. І це було найкращим, що він відчував у житті. Її молочні груди торкались його,… її трикутничок лоскотав його член… Дах зривало, і його просто накривало емоціями та відчуттями. З ним ще такого ніколи не було.
   Вікторія задихалась від відчуттів та почуттів, які нею у цю мить володіли. Торкаючись його своїм тілом, вона наче той Фенікс – ожила. Її тіло спало разом з її серцем, і ось настала та мить, - коли вона прокинулась.
   Його плоть торкалась її між стегнами, і вона точно знала, що він відчуває, яка вона волога. Доки вона блукала думками і реагувала на усі доторки, наче її лоскотало струмом… вольт за вольтом, він відірвався від її губ, і нахилившись, узяв її персу до свого рота. Його язик торкався… грався, а вона божеволіла, запускаючи свої пальці у його волосся, притискаючи його губи все ближче.
  Він чув її солодкі стогони, і це змушувало його тремтіти від бажання… всепоглинаючого бажання…
   Дмитро пестив її коралового відтінку бусинку, всмоктуючи її персу все більше і більше до рота… Вона стогнала і притискала його, і це ні з чим не порівняти. Він втрачав від неї розум. Губи та язик грались з грудьми, доки його руки опускалися на її талію… таким чином, готуючи її до більш відвертих пестощів…
   Головне не втратити самоконтроль… Головне протриматись, якомога довше… насолодитися нею сповна,… а потім скуштувати всю і наповну...
   Його губи потягнули за коралову бусинку, вириваючи її солодкий стогін. Піднявши очі, він усміхнувся їй, дивлячись у затуманений погляд своєї богині. Встаючи перед нею навколішки, він не припиняв дивитися на неї.
   Вікторія наполохалась і хотіла відсторонитись, але його міцні руки, які були на її сідницях не дали змоги це зробити.
   — Ягідки зверху – я скуштував… зараз скуштую – полуничку… — Він швидко облизав губи.
   — Дмитре… підіймися… прошу… — Її голос затремтів, як і її тіло.
   Він насупився і не одразу зрозумів її страх, але декілька секунд – і все стало зрозумілим.
   — Тобі сподобається – запевняю… — Він хотів її заспокоїти і про це говорив його м’який, проте хриплуватий голос.
   — А…
   Вікторія хотіла запитати, але він її випередив і відповів:
   — І мені… запевняю. — Дмитро облизав губи, демонструючи своє бажання, пізнати її на смак.
   Його гаряче дихання обдало жаром її стегна і їй здалося, що вона втрачає свідомість. Він ось-ось торкнеться її там губами… язиком...
   Хоч би з глузду не з’їхати… О, Боже…
   Її коліна підкосились від того, що вона відчула, - коли його язик торкнувся її розпаленої плоті. Здавалося світ перестав існувати – лише дивовижні відчуття… незвідані досі… неймовірні відчуття…
   Як я без цього жила раніше?!...
   — О-о-о… — Видихнувши, вона затремтіла. Втримавшись однією рукою за стіну, вона заплющила очі, щоб насолодитись усім, що відбувалось унизу… усім, що дарував їй Дмитро…
   Він пестив її… блукав язиком, торкаючись найніжніших завитків,… рожевої горошинки,… найніжніших пелюсток… Здавалося, що він чекав на цю мить усе своє життя – її аромат бажання… увімкнули у ньому щось первісне… Самець, який знайшов свою самицю… Аромат… тієї єдиної… Від якої кидає у жар… від якої серце б’є у скронях, а кров бурлить, наче океан…
   Дмитро застогнав з нею в унісон, коли відчув, як її тіло подає перші сигнали задоволення. Вона торкнулася рукою його волосся, не усвідомлюючи, що притискає його голову ще ближче, кажучи таким чином, - «ще»… Двічі його просити не треба, - ще то ще…
   Він пірнув з новою силою у її складочки, дозволяючи і їй і собі, - віддатись бажанню та первісним інстинктам. Довкола було лише бажання та зітхання…
   Його язик робив дива, про існування яких вона ніколи не знала і не відчувала. І ось ще одне, що їй теж доведеться відчути,… пережити уперше… її накрив потужний оргазм… Тіло пронизувало наскрізь… імпульс за імпульсом…
   Її руки відвинули його голову, натомість вона уперлася об його плечі, намагаючись втримати рівновагу… це було складно…
   — Так, так моя Ягідко… — Він встав і обійнявши її, дав їй прийти до тями, погладжуючи кісточками пальців її спину.
   Почувши її рівномірне, але де-не-де переривчасте дихання, він переступив через бортик і підхопивши Вікторію на руки, вийшов з нею з ванної кімнати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍