Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

— Вибач, але в мене справді невідкладні справи, — Борис нахилився і ніжно торкнувся губами скроні дівчини. — Тобі пора.

Часточка гордості, що не піддалася на ласки чоловіка, просила, ні, вона кричала про помсту. Хоча б зовсім маленьку.

Саша посміхнулася своїм думкам і поспішила погодитися. Гордо задираючи підборіддя, вона попрямувала до виходу. Непомітними рухами зняла сережку з лівого вуха і поклала на краєчок столу.

Тепер його черга повертатися.