Читати книгу - "На твоєму плечі, Ірина Айві"

13

                                            Розділ 7                                                    

----  Доброго ранку , усім ! ---- провітався Артем , щойно ми  зайшли до кухні . Окремо він підійшов до Олени Павлівни і поцілував її у щоку . Жінка ніяк не відреагувала на його милий жест . Та йому схоже байдуже . Хоча ,...  ні , брови таки злетіли вгору .

---- Доброго ранку ! ---- тихо промовила я , ледь виглядаючи із за спини Артема . Збоку я мабудь виглядаю налякамим кошеням , яке боїться щоб на нього не тупнули ногою . 

---- Прошу , сідайте до столу . Я подам для вас сніданок ---- весело  щебетала Валентина Степанівна . Артеме , вам , як завжди ? 

---- Так , дякую ---- коротко відповідає він .

---- А , що будете ви , Ліно ?

---- Та мені байдуже , Валентино Степанівно . Головне щоб не сидіти цілий день голодною ---- відповідаю я і одразу відчуваю , як бурчить на мене мій шлунок . Ну звісно , як йому не сердитися , коли я вчора жодної крихти у роті не тримала .

---- Тоді думаю вам сподобається моя вівсянка з фруктами і кава з шоколадними круасанами .

    Мама Артема з самого ранку виглядала так ніби збирається на бал . Легка шифонова сукня персикового кольору , елегантні босоножки на доволі високих підборах , зачіска і макіяж . Переді мною сиділа  ідеально красива жінка. Їй хоч зараз на обкладинку журналу . Ще раз глянувши на неї мені стало шкода себе , та , що вдієш ми живемо у різних соціальних категоріях . Вона мабудь бере приклад з Софі Лорен , а я навіть не з Попелюшки . Мая казка завжди починається одинаково : жила була бідна дівчина і на щасливий кінець годі сподіватися  . 

---- Валентино Степанівно , дякую за чудовий сніданок . Я працюватиму у своєму кабінеті . І ,... будь- ласка запамятайте на майбутнє . З завтрашнього ранку я снідатиму о сьомій тридцять . 

    Вставши ізза столу Олена Павлівна навіть не глянула у наш з Артемом бік . Гордо наче королева попрямувала до свого кабінету . Невже вона змінила свій розпорядок дня , лише для того щоб не сидіти зі мною за одним столом . ? 

   Артем навіть словом не обмовився . Спокійно допивав свою каву , а я з великим задоволенням насолоджувалася самою смачною вівсянкою у житті . Я теж не раз готувала її собі ,  але просто на воді , без масла і фруктів .

---- Дякую , Валентино Степанівно все як завжди дуже смачно ---- промовив Артем , збираючись покинути кухню . 

    Лише зараз я зрозуміла , що Артем їде на роботу , а я залишаюся одна у цьому величезному домі . Мені страшно . Валентина Степанівна не звертатиме на мене увагу . У неї і без мене повно клопотів , а от Олена Павлівна .... 

---- Артеме , можна я тебе проведу до машини ? ---- попросила я , встаючи із за столу одразу за ним .

---- Що з тобою , Ліно ? Нащо тобі раптом здалося проводжати мене до машини ? ---- нетерпляче запитав Артем , відкриваючи кнопкою свій автомобіль . Кинувши оком навкруги зрозуміла , що поруч нікого немає .

---- Артеме , а коли ти повернешся ?  Я не знаю , що мені цілий день робити у твоєму домі . Може ти зможеш відвезти мене до центру ?

---- Я повернуся ввечері . А чого раптом тобі знадобилося до центру ? Що за вигадки ?

---- Ну не можу я сидіти цілими днями без діла . Треба шукати роботу . Коли розпочненься навчання я не зможу працювати  , а зараз може хоч посудомийкою візьмуть . 

---- Ліно , як ти собі це уявляєш , що дружина Артема Гаврилова працює посудомийкою у якійсь дешевій забігайлівці ? Тебе ж у пристижний ресторан не візьмуть . Сама розумієш , .... вигляд у тебе не той . ... Тай нащо тобі здалася робота ? Невже у моєму домі тобі чогось не вистачає ?

---- Звісно , ні ! У тебе чудовий будинок . Дякую за щедрість і гостинність , але мені потрібно заробляти собі на життя . 

---- Ти натякаєш , що тобі потрібні гроші ?

---- А кому вони у наш час не потрібні .? 

---- Я зрозумів .  Сьогодні відкрию для тебе карту і покладу гроші на рахунок .

---- Я не хочу щоб ти утримував мене . Купував і ...

----  Тоді вважай , що це додаткова оплата нашої угоди . Все , я вже спізнююся , а  ти поки відпочивай . Бачив ти любиш читати , можеш взяти собі якусь книгу з моєї бібліотеки .

    А лише встигла провести поглядом чорний автомобіль Артема . Просто стояла і навіть не уявляла , що мені робити далі . Щось підказувало мені , що не варто повертатися до будинку . Не хотілося знову зустрічати на собі холодний , зневажливий погляд Олени Павлівни .

   Вирішивши прогулятися навколо будинку , чого я лише тут не побачила . Прекрасні клумби квітів .  Саме зараз цвіли тюльпани . Вони були різних сортів і кольорів . Найбільше мені сподобалися білі з шпилястими пелюстками . Дуже красиві . Неподалік у фонтані шуміла вода , розсипаючись на мільйони сріблястих крапель . У тіні дерев стояла величезна гойдалка , поруч з нею дубова альтанка , а за нею величезний басейн . Якби я вміла плавати точно попросила б дозволу насолодитися криштально бірюзовою водичкою . Повернувшись до гойдалки  , присіла на неї і спробувала себе розгойдати відштовхуючись ногами вперед . Заплющивши очі я ловила сонячне проміння , яке де не де пробивалося крізь листя дерев . Було відчуття ніби я повернулася у дитинство . Здавалося , що тато стоїть за моєю спиною і що сили розгойдує мене . Я весело сміюся і кричу " ще " , " ще " , " гойдай сильніше " .

---- Бачу , ти не погано облаштувалася у моєму домі , ... Ліно . 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍