Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

- Андрію, ти ж взагалі не п'єш! Що на тебе найшло? - його стан здивував її.

- Так, я - не п'ю, а Ендрю - випив лише дві "Маргарити". - він зареготав.

- Ендрю..? Який ще Ендрю? - здивовано запитала Віола.

- Ендрю - це ж я, дурненька! Американська версія мене... Тобто, мого імені. - він піднявся і підійшов до Віоли, щоб її обійняти.

- Припини, ти - п'яний! - вона відійшла всього на крок від нього, та він її наздогнав.

- Я скучив, маленька! - він міцно її обійняв і жадно поцілував. Дивна суміш гіркого алкоголю, сигарет і ще чогось солодкого вдарила в ніздрі Віоли.

- Андрію, що ти робиш? - вона відштовхнула його. Та він знову притяг її до себе і міцно обійняв.

- Віоло, більше ти не відштовхнеш мене! Я не дозволю! - його губи накрили її і вони злилися в пристрасному поцілунку. Його руки опустилися по спині до її сідниць... Віола не пручалася і піддалася спокусі, обійняла його за плечі. Він взяв її на руки і не відриваючись від її губ, поніс на гору в спальню...

***

Віола прокинулася наступного дня, в 7-й ранку, Андрія не було поряд. Вона оглянула кімнату і зрозуміла, що то була третя спальня. Все в ній було в морському стилі, меблі в ніжно-блакитних тонах і знову пухнастий килим, блакитно-білі штори, м'який диванчик, робочий стіл, велика шафа-купе. Її увагу привернула картина Русалки на стіні, це було наче попередженням... Адже, на показі мод, вона мала представити свою нову колекцію суконь, сама колекція мала назву "Mermaid", тобто Русалка. На підлозі валялися їхні речі, які вони вчора поспіхом скидали, а потім зайнялися коханням. Це було щось нове і не типове для Андрія, він був таким... трохи п'яним... І це людина, яка взагалі не вживає алкоголь... Не даремно ж говорять: "Алкоголь, показує зовсім іншу сторону людини... Та не завжди вона приємна!", але це було не про Андрія. Він відкрився для Віоли з зовсім іншого боку, такий ніжний і пристрасний. Це було навіть - приємно! Загалом, минула ніч була чудовою.

Віолетта прийняла душ і одразу спустилася вниз на кухню. На столі вже стояв сніданок - яєшня, салат і кава, вона була ще теплою. Андрій справді вмів чудово готувати. Йому довелося навчитися бути самостійним дуже рано, його мати постійно була зайнята роботою і не готувала для дітей. Тому він навчився сам, щоб готувати для себе і сестри. Андрія не було внизу, цікаво, куди він пішов так рано? Віола поснідала, а потім вирушила на пошуки Андрія. Його вона знайшла на пляжі, він прогулювався вздовж океану босими ногами і виглядав поглинутий роздумами.

- Доброго ранку, Андрію! - голос Віоли повернув його до реальності.

- О, Віоло! Доброго ранку. Вибач, я вчора не стримався! - він глянув їй просто в вічі.

- Не вибачайся, все було прекрасно!  - вона чмокнула ого в щоку.

- Справді? - він взяв її за плечі.

- Так, звичайно ти мене здивував! - вона взяла його за руку.

- Це ти мені пробач, що приділяю тобі мало уваги! Просто цей показ... І Святослав. - її обличчя стало сумним.

- Я все розумію, Віоло! - він міцно її обійняв і поцілував у лоб.

- Дякую! До речі, сніданок був дуже смачним! І вчорашня вечеря також! - вона обійняла його теж.

- Тобі сподобалося? - його очі засяяли.

- Так, дурненький! - вона лигенько поцілувала його в губи. Він взяв її на руки і побіг до води.

- Що ти робиш? Відпусти! - вона вдавала, що хоче вирватися з його рук і легенько колотила своїми маленькими кулачками по його спині. Він кинув її у воду. Вони хлюпалися і дурачилися в воді, як малі діти. І здавалися такими щасливими. Та Віола ще досі не знала, чи кохає по-справжньому Андрія... Чи це просто вдячність за те, що він так довго був поряд із нею? А може, вона просто звикла до нього?

***

Двохповерхова вілла з неоновим написом в рожевих тонах "Stella's Sweet 25", сповіщала усім про грандіозне паті, що відбувалося сьогодні тут сьогодні ввечорі. Біля входу на парковці, стояло купа припаркованих дорогущих машин. Гості вже по-троху почали з'їжджалися на вечірку. Всі чекали винуватицю сьогоднішнього свята, яка мала от-от приїхати. В запрошенні чітко було вказано, що вечірка в стилі "Барбі", а обов'язковою умовою - була наявність масок на обличчі. Віола страшенно нервувала, адже це був її перший приватний показ, і колекція "Mermaid" вперше буде представлена публіці. Андрій був поруч і постійно заспокоював її. Вона вже встигла познайомитися з Едді, який виявився чудовим хлопцем.

Нарешті під'їхав рожевий лімузин з іменинницею, до якого підкотили, о Господи - справжню червону доріжку. Едді в білому дорогущому смокінгу підійшов до лімузина і відкрив двері, нахилився і подав руку дамі, щоб допомогти їй вийти і поцілувати. Засмагла латино-американська ручка в рожевій рукавичці з купою дорогих перстнів потягнулася до нього, він ніжно поцілував її, потім з'явилася довжелезна струнка і засмагла нога, в рожевих зі стразами босоніжках на шпильці (здається то були - Лабутени), а далі й сама імениниця вийшла з авто. Стелла - струнка пишно-груда блондинка, з шикарною попкою і довжелезними ногами, предстала в рожевій шовковій сукні на бретельках, з великою розпіркою до стегна з правого боку, на голові у неї красувався рожевий капелюшок з вуаллю, а на шиї виблискувало діамантове кольє. Її обличчя приховувалося за тоненькою чорною маскою із мережива, вона накинула чорний клатч на праве плече і з грацією фламінго (саме зараз вона була дуже на нього схожа), взявши Едді під ліву руку направилася до входу. Біля входу її чекали гості, які розмірено попивали шампанське і смакували екзотичними закусками. Всі почали плескати іменниниці, коли та наближалася до них. Грала гарна класична музика, Едді зупинився:

- А тепер люба, закрий очі, я маю для тебе сюрприз. - він зав'язав їй очі чорним шматком тканини і повів через натовп на терасу з боку пляжу. На самому пляжі вже стояв змонтований шалаш, з рівненько розставленими кріслами для гостей, посередні якого був подіум, змайстрований із морських камінців та мушлів і прикрашений справжніми коралами.