Читати книгу - "Катастрофа для мільйонера, Альма Лібрем"

Веселіше не стало, коли Галина Ладорська, як голова корпорації, пішла говорити привітальне слово. Це була обов’язкова частина, яку ми з Наталкою намагались обрізати та максимально стиснути — бо кого б то цікавило?

Навіть журналісти нудьгували, чесне слово. Доки Галина казала правильні пафосні слова, ми всі спали на ходу. Тільки останні її слова змусили і мене, і всіх інших зосередитись на промові.

Здається, ця жінка вирішила все-таки по максимуму підставити свого сина.

От зараза! Ну хто ж так робить?!

— Та перш ніж ми перейдемо до святкування, — посміхнулась Галина Ладорська так, що у мене всередині все аж скрутило, — я б хотіла, аби мій син Кирило зробив одну дуже важливу і неймовірно приємну заяву.

Шеф скосив на мене погляд, так виразно, що стало ясно: от він, момент, коли на сцені має з’явитись супергеройка Леся Катастрофа, розкидати всіх ворогів у різні боки та врятувати власне начальство, між іншим, не таке вже й паскудне, від одруження з Наташею.

Котляревська дивилась на мене не менш виразно, і я читала у її невинних оленячих очиськах: врятуй, я хочу молодіжної романтики, а не заміж за тридцяти-з-гаком-річного чоловіка, я ще молода і не готова до цього.

Я не знала, чого хочу більше, допомогти Наташі чи трішечки помучити Кирила. Але найстрашніше те, що у мене досі не було розумних ідей, як їх від цього всього рятувати. Була лише одна, дурнувата.

Ну, Наталії вона сподобається. Принаймні, після того, як я це заявлю, про весілля точно не йтиметься. Чи буде вона до душі Ладорському, побачимо. Зате його матуся перестане так презирливо на мене дивитись. Не подобаюсь я тобі, так? Не переживай, люба. Зараз ще більше не сподобаюсь.

Я піднялась зі свого місця, рішуча та спокійна, впевнена у майбутніх діях. Прокашлялась, підняла келих з соком та промовила:

— Кириле, перш ніж ти повідомиш важливу новину всім… Я б хотіла сказати дещо дуже радісне. Любий… У нас з тобою буде дитина, — і демонстративно опустила руку на свій абсолютно плаский і зовсім точно не вагітний живіт.

В залі на кілька секунд запанувала тиша. Тоді з боку мікнофону до мене долинув гучний кашель — це бідолашна Галина поперхнулась від таких заяв та ледь не скинула стійку з мікрофоном вниз. Ото анонсувала так анонсувала.

Наташа усміхалась так щиро, що нагадувала справжнісіньке сонечко. Щаслива, промениста. Що ж, воно того було варте.

Тепер мені треба було перевести погляд на Кирила. Він навряд чи щасливий, тож зараз замість сонечка номер два я побачу сердиту хмару, що дуже хоче погриміти і вдарити блискавкою простісінько в мою дурну голівоньку, так?

Але очікування не виправдались. Коли я поглянула на нього, Кирило теж посміхався. Задоволений? Серйозно? Він вважає, що моя цілком дурнувата ідея є виправданою, він це підтримав?!

— Лесю, — з віддихом промовив чоловік, підіймаючись, — це чудова новина! Я… Шкода, що ти випередила трохи мій сюрприз, але тепер все буде ще краще, аніж я планував. Лесю, — він відсунув стілець та повільно опустився на одне коліно, — виходь за мене заміж.

Ой, добре, що я насправді не вагітна. Бо ж не можна вагітній жінці так сильно переживати! Йой… І що мені тепер робити?

Ясно було тільки одне: відповідати. Бо на нас зараз були спрямовані всі погляди, всі камери в залі, і кожен чекав, що ж я зрештою відповім.