Читати книжки он-лайн » Жіночий роман 👩💕📚 » Породжені хтивістю, Ксенія Євчук

Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

82
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 45
Перейти на сторінку:
Розділ 9

Данір.
 


Я якраз слухаю тупі історії Лілі. Я не спілкуюсь зі студенткою через те, що вона мені подобається. Мені потрібно віддалити Реніль від себе.
Вона ж не буде ревнувати? Сподіваюсь ні. 
Але ця дупа заходить в кабінет, і вся моя увага зосереджується на ній.
Мені хочется викинути все і всіх з кабінету, але я просто спостерігаю.
Реніль перепрошує і шарудить в своїй сумці.
Я слідкую за кожним її рухом.
Папірець, який вона дістає, падає. Вона нахиляється за ним.
Я втуплююсь в її стегна. Спідниця піднімається від її нахилу, і мій друг моментально реагує.
Лілі пускає іскри в дівчину.
Мала, тобі до неї так далеко, як і моєму другові.
Я поправляю штани і бачу, що вона посміхається.
Їй смішно? Ідіотка. Я ж просив.
Вона виходить з кабінету і Лілі дивиться на мене.
-Поговоримо пізніше.
-Чому не зараз? -вона засмучена.
Мені поєбати.
-Бо в мене з'явились дуже важливі плани.
Плани-погана киця з червоними губами.
Плани важливіші за твої тупі історії.
Я махаю їй рукою, витягуючи телефон.
Вона зі злістю тупає ногами і гупає дверима.
Мені не потрібно шукати переписку з кошеням. Вона в мене в закріплених.
Я: -Молодець mon chaton, я збираюсь дрочити на твої трусики. Заспокійся і йди додому. Не роби більше нічого подібного, бо ми обоє не винесемо цього.
Уявлення не маю як вона, але я точно.
Вона переглядає повідомлення.
Я чекаю всього. Ігнорування. Втікання. Будь-чого, але не цього.
Двері в кабінет відчиняються і я збираюсь накричати на Лілі.
Але в кабінет заходить Реніль.
Вона злиться. Це одразу помітно.
-Поверни мої труси.
-Ой ні, малеча, це не в моїх планах.
Вона складає руки на грудях так, що їй якось вдається підняти їх.
Тестостерон піднімається по моїх яйцях.
-Я більше не розмовляю з тобою. -вона кривить губи. 
-Ти й не розмовляла.
Її рука піднімається і вона показує мені середній палець.
Я посміхаюсь кутиками губ.
-Козел.
-Як завгодно.
Вона розвертається і йде.
Ще один момент із нею. Ще одні сині яйця. Ненавиджу стримуватись.

Реніль.
 


Кейт кличе на вечірку. Хто я така, щоб відмовити їй?
Я: -Агов, сексуальна дівчино, ти хто? Де моя подруга, яка не шукає пригод?
Кейті: -Краще помолись своїм богам, що твоя подруга нарешті почала трахати це життя, а не воно її.
Я: -Чесно, навіть в церкву піду і поставлю за це свічку.
Кейті: -Ти розумієш, що там буде Руйнівна четвірка?
О дідько. Згадала. Вони майже на кожній крутій вечірці. Данір також там буде? Без маски? Та ні, неможливо.
Я: Даю свої останні зібрані гроші на те, що в Джеймса великий член.
Кейті: -Фу, не говори про нього.
Я вже знаю, що Джеймс-один з Руйнівних хлопців. І в нього з Кейт є спільна історія минулого.
Вони пов'язані, і я це дуже добре бачу.
Вона каже, що ненавидить його, але це не так. 
Я бачу її емоції. Читаю її думки.
Я офігенна подруга. І нехай хтось скаже, що це не так.

Я думаю над тим, що ж одягнути. Зупиняюсь на шортах, які купила того тижня.
Під шорти натягаю чорні колготи, чорні конверси, червону топ-майку і тоненьку куртку.
Губи як завжди червоні. Вирішую підмалювати очі.
Заплітаю тугий кінський хвіст і дивлюсь в дзеркало.
Сама б собі віддалась.
Зараз пізня осінь, але погода досі дуже тепла.
Це так вперше. Кожного року з жовтня починаються дощі і холод. Зараз листопад. Дощів і близько не видно.
Сьогодні я на повну відірвусь. Один Бог знає, що я натворю.
Я посміхаюсь своєму відображенню і тихо виходжу з кімнати.

Данір.
 


Хлопці надривають телефон. Не розумію себе. Чому я ще досі не заблокував їх всіх?
Я вмикаю телефон і заходжу в чат.
Джеймс: -Старий, тебе не буде?
Найт: -@Данір ти нас ігнориш?
Джеймс: -Як хочеш брат. Я теж не в гуморі там бути.
Найт: -Там буде Кейт. Я чув.
Джеймс: -Де ти це взяв?
Найт: З дупи витяг. Там вся інформація зі світу береться.
Крістофер: -Ви заєбали писати хуйню в групу.
Данір: -Мене не буде. 
Найт: -Несіть мені пакет. Мені нудно.
Я в компанії ідіотів.
І приблизно через їх ровесницю я хочу відрізати свій член.

Проходять добрі дві години. В групі знову появляються повідомлення. Я відриваюсь від ноутбука. Якими б вони не були лохами, цікаво почитати.
Я очікував побачити, що Джеймс зломив комусь носа. Або те, що Найт напився якоїсь хуйні.
Найт: Несіть свою дупу на задній двір. 
Джеймс: -Мені треба позбутись стояка. Там щось важливе?
Крістофер: -Ця з третього курсу танцює на столі.
Найт: -А ще та мала, за якою ти женешся тут.
Найт: -І вона цілується з якимось мудаком.
Крістофер: -Мені врізати йому?
Джеймс: -Я сам.
Я знаю, що Джеймс переслідує подругу моєї дівчинки.
В них якась історія в минулому спільна. Щось типу того. 
Я: -А та інша?
Крістофер: -Ця лялечка прикольна. Ти здається приводив недавно її до нашого клубу.
До клубу за недавні місяці я приводив тільки одну.
Пульс в скронях гупає.
Я: -Що вона робить?
Крістофер: -Танцює. Якийсь хлопець крутиться біля неї. 
Найт: -Бля, здається хлопець її. Він так трогає її. Шанс просрато.
Я: -Шанс, блядь, давно просрато. Заберіть її геть від нього. Зробіть так, щоб до мого приїзду його нахуй ніде не було. Ок?
Найт: Я так і думав. Буде зроблено.
Крістофер: -А де Джеймс?
Я не читаю подальшу переписку.
Хуйня ця ваша стриманість.
Ноги несуть мене до машини.
Я натискаю на газ, і лечу дорогою.
Ніхто не торкнеться її. Треба було не відпускати її. Якийсь хуй посмів торкатись її. Більше він не побачить своїх рук. Сумно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 14 15 16 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Породжені хтивістю, Ксенія Євчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"