Читати книгу - "Погода, яка змінила світ"

усе це приготоване на берегах сахарських річок приблизно 8000 років тому.

Древня сахарська саванна може також містити ключ до таємниці єгипетських пірамід. У сучасній пустелі на захід від оази Харґа, що в Південному Єгипті, стоять природні кам’яні утворення, що дивовижно нагадують піраміди та Великого Сфінкса в Гізі. Згідно з однією сучасною теорією, ці утворення надихнули сахарських кочівників, які осіли в долині Нілу, коли клімат став посушливішим, на побудову пірамід.

За цією гіпотезою стоїть колишній учений НАСА, єгипетсько-американський дослідник Фарух Ель-Баз. Наразі Ель-Баз – професор-дослідник Бостонського університету. Вчений уважає, що перші поселенці в долині Нілу навіть уявлення не мали, як виглядають піраміди. Концепт пірамід – і сфінкса – у долину Нілу принесли кочівники, які тікали від посухи, що перетворила їхні рідні терени на пустелю. З давніх-давен кочівники проходили повз ці схожі на піраміди скелясті утворення в південній савані, що слугували за орієнтир і дороговказ. Єгипетські піраміди, за цією теорією, є відгомоном спогаду про зелену та родючу Сахару, савану, наповнену тваринним життям як на суші, так і в тутешніх річках і озерах.

Цей світ, зниклий через мінливий клімат, зник так само безслідно, як раніше в Європі зник Доґґерленд.

Незалежно від того, як з’явилися піраміди (не всі вчені поділяють думку Ель-База), у повітрі майже 6000 років тому відбулися значні зміни. Так званий 5.9 Kiloyear Event перевернув умови життя наших пращурів з ніг на голову.

Унаслідок цього коливання у Північній Африці стало посушливіше. Зелена й родюча Сахара зникла та перетворилася на відому нам пустелю, змусивши місцеве населення податися на схід, до Нілу. Осівши у долині річки, місцеві побудували суспільство, в якому з часом з’явилася ціла низка ієрархій і взаємозалежностей. А також почалася справжня культурна революція – поява писемності. Необхідно злегка наголосити, яким квантовим стрибком у культурному розвитку стала мить, коли ми раптово отримали можливість записувати історію.

З часом це призвело до появи єгипетської цивілізації та династій фараонів. Цивілізації та водойми повсякчас ішли пліч-о-пліч, у тому числі, через зрошування. У південній Месопотамії неподалік від Тигру та Євфрату виникли перші міста-держави. У долині річок Інд і в Китаї теж розвиваються свої цивілізації.

Засухи та кліматичні кризи зазвичай схиляють людей до руху. Сухіший і холодніший клімат, спричинений посухою 3900 року до н. е., призвів до того, що протоіндоєвропейці зі степів Північного і Східного Причорномор’я ринули на Балкани. Так у Європі з’явилися індоєвропейські мови.

БОНД 3: ПОЧАТОК КІНЦЯ СТАРИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Мабуть, слушно було б нагадати читачеві, що ми досі перебуваємо в голоцені, у теплій і загалом приємній добі, що слідувала за льодовиковим періодом. Проте, якщо ми припаркуємо нашу машину часу і вийдемо з неї приблизно у 2200 році до н. е., то побачимо, що середина інтергляціалу вже позаду. Отже, можна сказати, що все починає змінюватися на гірше, хоч і, на щастя, дуже повільно.

Точнісінько у цей час відбувається ще одна подія Бонда, так званий 4.2 Kiloyear Event – раптове, хоч і тимчасове загострення кліматичних умов. Донні відклади чітко свідчать про тривалу засуху, яка поширилася від Південно-Східної Європи до Тибету та Індії, у Північній і Східній Африці, на Близькому Сході та на Аравійському півострові. Також похолодніло: льодовики почали знову наступати в Канаді, Кіліманджаро й Андах. В Ісландії зарослі березою та травою землі поступилися місцем більш арктичній місцевості. Що ж до Північної Європи – дані відкладів, навпаки, складно розтлумачити.

Наслідки кліматичного загострення стануть майже апокаліптичними для цивілізацій, які встигли пустити коріння й почали розквітати в різних куточках світу, починаючи від Єгипту та Месопотамії і закінчуючи долиною річки Інд і Китаєм.

У Єгипті останні 500 років промайнули під правлінням фараонів Стародавнього царства. Вважається, що Стародавнім царством (2686–2181 до н. е.) правили III–VI династії. Це точно була епоха пірамід та їхніх будівельників, епоха, коли «забагато» означало «у міру».

Це також пора, коли влада єгипетських фараонів досягла свого зеніту, а самі фараони стали живими богами. Сини бога Сонця Ра доручали будувати пам’ятники, храми та піраміди на свою честь. Цей тренд розпочав фараон на ім’я Джосер, за його наказом у Саккарі зведена однойменна ступенева піраміда. Протягом правління IV династії побудова пірамід сягає своєї кульмінації, тоді, зокрема, збудована піраміда Хеопса в Гізі, найбільша з-поміж єгипетських пірамід. Годі й казати про Великого сфінкса в Гізі.

Період Стародавнього царства, мабуть, найдинамічніший і найбадьоріший період у всій довгій історії Єгипту з погляду культури та мистецтва. У цю пору скульптори створюють перші статуї в повний ріст із каменю, дерева та міді. Розвивається писемність і мистецтво створення рельєфів, але вони ще не так детально вивчені, як у пізніші періоди. У будь-якому разі, Стародавнє царство встановлює мистецький канон і спосіб вираження, що домінуватиме в єгипетській культурі протягом наступних трьох тисячоліть. Більшість із того, що ви бачите перед собою, коли я кажу «Древній Єгипет», походить саме з цієї пори.

Просто посеред розквіту цивілізації вдаряє 4.2 Kiloyear Event. У світі похолодніло або, якщо ми говоримо про Єгипет, то стало насамперед посушливіше.

Стародавнє єгипетське царство зазнало великої шкоди. Усі масштаби посухи можна проілюструвати на прикладі Мерідового озера, що лежить південно-західніше від Каїра, нормальна глибина якого сягає 65 метрів. Під час посухи озеро вщент висохло й зникло.

Від чого люди найбільше постраждали, так це від щорічних повеней Нілу, від яких повністю залежать урожаї землеробів. Під час посухи річка заледве розливається, вона втратить свою потугу протягом наступних трьох десятиліть.

«When the life giver dies all around is laid waste»[11]. Цитата з пісні «Powerslave» гурту Iron Maiden описує ймовірний досвід двох мільйонів людей, що жили у Стародавньому царстві. Два мільйони людей, повністю залежних від капризів Нілу. Споконвіку ритм річки не змінювався, хоча насправді Ніл – доволі примхлива річка. Через один різкий рух може здатися, що джерело життя всохло.

Перепади настрою та коливання кількості води можуть продовжуватися десятиліттями, ба навіть і сторіччями. А збігаючись із посухою 2200 року до н. е., Ніл впадає у глибоку депресію. Та сама річка, яка поклала початок цілій цивілізації, тепер забирала в неї життя.

А це дійсно була неабияка цивілізація! Як уже сказано, йдеться про Стародавнє єгипетське царство, першу велику цивілізацію у світі, яка на той час уже існувала тисячу років. Коли життєдайні розливи Нілу припинилися на три десятиліття, ба більше, країна занурилась у соціальний хаос і анархію, зазнала пошестей, громадянську війну й голод.

Гнітюче лихо описується у так званому Папірусі Іпувера, що походить із часів ХІІ династії (1991–1803 до н. е). Події, про які пише, ймовірно,