Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поки Константин сидів біля тіла дівчини і тримав за руку, Емрé встиг прослідкувати за її душею, їй було боляче та гірко. Вона відсунулася від нього і почала розглядати мага, намагаючись щось повідомити. Спілкуватися традиційним шляхом було б нерозсудно, тож він послав ментальний знак дівчині: «Кажи, я чую».
Душа дівчини широко розкрила очі, а тоді встала з крайчика ліжка і легко наблизилася до нього.
–Скажи, щоб він пішов, – заодно вказала рукою в бік хлопця. Це не були слова, це також був ментальний посил. Коли його очі трохи примружилися і він кивнув, скоріше своїм думкам, вона задоволено повернулася і пішла до свого тіла, зрозумівши, що її почули.
Цього не могло бути. Він і раніше бачив душі, але не міг з ними ось так спілкуватися за допомогою телепатії. Ця дівчина непроста!!!
Що ж, буде цікавіше її розгадати. Він дізнається її таємницю. Загадка, яка надавала нового сенсу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полонянка власних снів, Любава Олійник», після закриття браузера.