Читати книгу - "Кримінальне право України: Загальна частина: підручник"

Екстрадиція (фр. extradition, від лат. ex — з, поза і tradition — видача, передача) // Юридична енциклопедія : в 6 т / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К. : Укр. енцикл., 1998. — С. 350.

(обратно) 35

Міжнародне право : навч. посіб. / за ред. М. В. Буроменського. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — С. 214-215.

(обратно) 36

Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. — Кн. 1. — С. 1041-1082. Держави-члени СНД 7 жовтня 2002 р. підписали у Кишиневі нову Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка повинна замінити застосування в Україні Мінської конвенції після її ратифікації Верховною Радою України.

(обратно) 37

Там само. — С. 981-1019.

(обратно) 38

Слід зазначити, що таке обмеження стосується тільки національної, а не міжнародної юрисдикції. Щодо видачі громадян України та осіб без громадянства, які постійно в ній проживають, уповноваженому міжнародному суду, то вона можлива (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 р. — Справа про Римський Статут).

(обратно) 39

Конституція України : наук.-практ. комент. — Х., 2003. — С. 133.

(обратно) 40

Відзначимо, що законодавство України на підставі міжнародних договорів допускає передачу також її громадян іншій державі для здійснення кримінального переслідування. Так, 15 листопада 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала своїм законом Угоду про незаконний обіг на морі, укладену на виконання ст. 17 Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Законом було проголошено: «Україна заявляє, що, діючи як інтервенуюча Держава, вона здійснюватиме таку інтервенцію за умови, що особи, які мають її громадянство та були передані Державі прапору згідно із статтею 15 Угоди і там засуджені за відповідне правопорушення, матимуть можливість бути переданими назад в Україну для відбування призначеного покарання» (Відом. Верхов. Ради України. — 2007. — № 2. — Ст. 11).

(обратно) 41

Сташис, В. В. Передача на поруки и некоторые вопросы советского уголовного права / В. В. Сташис // Об усилении роли общественности в укреплении социалистического правопорядка. — Харьков, 1961. — С. 30.

(обратно) 42

Таций, В. Я. Объект и предмет преступления / В. Я. Таций. — Харьков, 1988. — С. 92.

(обратно) 43

Докладніше про це див.: Панов, Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н. И. Панов. — Харьков, 1982.

(обратно) 44

Про фізичний примус та крайню необхідність див. § 4 та § 5 розділу XIV цього підручника.

(обратно) 45

Бажанов, М. И. Уголовное право Украины: Общая часть / М. И. Бажанов. — Днепропетровск, 1992. — С. 40-41.

(обратно) 46

Вводиться в дію з 1 січня 2010 р.

(обратно) 47

Бажанов, М. И. Уголовное право Украины: Общая часть / М. И. Бажанов. — С. 44.

(обратно) 48

Злочинам, відповідальність за які сконструйовано за ознаками «усіченого» складу злочину, необережність не притаманна.

(обратно) 49

Докладніше про це див.: Тихий, В. П. Стадії вчинення злочину : конспект лекцій / В. П. Тихий. — X., 1996.

(обратно) 50

Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 7.

(обратно) 51

Про призначення покарання за готування та замах див. § 4 розділу ХVІІІ цього підручника.

(обратно) 52

Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 8.

(обратно) 53

Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1995. – № 1. – С. 88.

(обратно) 54

Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1995. – № 1. – С. 102.

(обратно) 55

Вісн. Верхов. Суду України. — 2006. — № 1 (65).

(обратно) 56

Докладніше про ексцес виконавця див § 5 цього розділу.

(обратно) 57

Вісн. Верхов. Суду України. — 2003. —