Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Де ж лікар? — тривожно поцікавився хтось.

— Он вже, поспішає, і з ним багато хто ще. Але тут, здається, маг потрібен.

— Найголовніший, глянь, сам ледве живий.

— Дивлячись із чим порівнювати. Учора мрець, сьогодні он що зробив. Проте, зі зціленням будь-який носій вогню впорається.

— А ви бачили, що коли бій почався, до нас леді Мейрам завітала? І не побоялася ж, так до кінця жодного слова й не промовила, не відвернулася навіть! Стійка. Не дарма, напевно, Малкон так до неї серцем прикипів.

— А ти менше ляси точи! Допоміг би краще перев'язати!

— Підіймай на носилки, тільки обережно!

— Раз, два... є! Чудово.

— Треба повідомити в палац.

— Кому? Там же суцільні завали.

Повисло незручне мовчання.

— Лорд регент непритомний. Ради немає. Імператриця із сином зникли. Хто взагалі може сказати, що тепер буде з імперією?

— Мабуть, я.

З темряви з'явилися двоє: старий лікар та золотоволоса жінка. Шейба бен Хайрі відразу взявся оглядати пораненого, а Мейрам, наче не помітивши здивованих поглядів воїнів, спокійно наказала:

— Треба розповісти про те, що сталося, командирам військ усіх провінцій, вони мають прибути в столицю за першої ж нагоди. І відправте гінця в Недоре. Сповістіть глав найдавніших родів Золотих земель, що їм потрібно з'явитися до палацу. Від нього ж хоч щось залишилося? Відчиніть ворота, пошліть людей на південь, до поселення Таузар. Ясновельможний Аділь із матір'ю повинні вже бути там або десь поблизу. Передайте, що я прошу їх повернутися якнайшвидше. До цього моменту влада в імперії переходить до мене, уродженої Мейрам вар Наїль із роду Фарріт.