Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

відкладав. У мене було надто багато справ. А потім я захворів.

Мікаель кивнув:

— По-моєму, ви не повинні себе винити. Ви один з небагатьох, хто всі ці роки був на її боці.

— Але проблема в тому, що я не розумів справжньої потреби діяти. Лісбет була моєю підопічною, та вона ані слова не сказала мені про Залаченка. Після того, як вона вийшла з лікарні Святого Стефана, ще кілька років вона була досить відлюдькуватою. Лише через деякий час після суду я відчув, що вона почала спілкуватися зі мною не тільки формально.

— І як сталося, що вона таки розповіла про Залаченка?

— Гадаю, попри все вона почала мені довіряти. Крім того, я кілька разів намагався обговорювати з нею питання про те, щоб скасувати судову постанову про її недієздатність. Вона міркувала над цим кілька місяців, потім одного разу подзвонила мені і сказала, що хоче зустрітися. Вона нарешті зважилася і розповіла мені історію із Залаченком, а також свою точку зору.

— Зрозуміло.

— У такому разі ти, напевно, зрозумієш і те, що мені був потрібен час, щоб усе це обдумати. Ось тоді я й почав розкопувати, але так і не знайшов прізвища Залаченка в жодному із шведських реєстрів. Іноді мені було важко повірити, що все це вона не вигадала.

— Коли у вас стався удар, її опікуном став Б’юрман. Навряд чи це сталося випадково.

— Ні, звичайно. Не знаю, чи зможемо ми це коли-небудь довести, але я маю підозру, що досить нам копнути дещо глибше, як виявимо… того, хто тепер замість Бйорка «прибирає» за Залаченком.

— Я дуже добре розумію, чому Лісбет категорично відмовлялася мати справу з психологами та органами влади, — сказав Мікаель. — Щоразу, як їй випадало з ними спілкуватися, це тільки погіршувало ситуацію. Вона намагалася пояснити, що сталося, десяткам дорослих людей, але ніхто її не слухав. Вона намагалася сама, без будь-якої допомоги, врятувати життя своїй матері і захистити її від психопата. Врешті-решт вона зробила єдине, що могла. А її, замість того щоб похвалити і сказати «молодчина», «розумна дівчинка», зачинили в психушку.

— Все не так просто. Сподіваюся, ти розумієш, що з Лісбет Саландер не все гаразд, — різко кинув Пальмґрен.

— Ви про що?

— Адже ти знаєш, що в дитинстві вона не раз устрягала в неприємності, що в неї були проблеми в школі тощо.

— Про це писали всі газети. Напевно, і в мене були б неприємності в школі, якби я ріс у таких умовах, як вона.

— Її проблеми не обмежуються тим, що були пов’язані з домашніми умовами. Я читав усі експертні висновки про неї, в них так і не було поставлено діагноз. Але я гадаю, ти погодишся зі мною, що Лісбет Саландер не така, як усі звичайні люди. Ти коли-небудь грав з нею в шахи?

— Ні.

— У неї фотографічна пам’ять.

— Я це знаю. Я зрозумів це, коли ми працювали разом.

— Еге ж. Вона любить розгадувати різні ребуси. Одного разу, коли вона була у мене в гостях на різдвяному обіді, я підсунув їй кілька завдань з тесту для визначення IQ. Це були тести того типу, де тобі показують п’ять символів, а ти повинен вирішити, яким має бути шостий.

— І що?

— Я сам намагався розв’язати цей тест і впорався приблизно з половиною питань, хоча просидів над ними два вечори. Вона тільки поглянула на аркуш і відразу ж дала правильні відповіді на всі запитання.

— Авжеж, — сказав Мікаель. — Лісбет дуже незвичайна дівчина.

— Їй важко вибудовувати спілкування з іншими людьми. Я припустив, що тут є якась форма синдрому Аспергера[81] чи щось подібне. Якщо почитати опис клінічної картини, що спостерігається у пацієнтів з діагнозом синдром Аспергера, то відразу впадає в очі безліч збігів з випадком Лісбет, але є також і багато відмінностей.

Якийсь час він мовчав.

— Вона не становить жодної небезпеки для людей, які її не чіпають і поводяться з нею чемно.

Мікаель кивнув.

— Але вона, безперечно, схильна до насильства, — тихо сказав Пальмґрен. — Якщо її спровокувати або поводитися загрозливо, вона може відповісти на це застосуванням сили.

Мікаель знову кивнув.

— Питання в тому, що нам тепер робити, — сказав Хольгер Пальмґрен.

— Зараз ми почнемо пошуки Залаченка, — відповів Мікаель.

Цієї миті у двері постукав доктор Сиварнандан:

— Не хотів вам заважати, але якщо вас цікавить Лісбет Саландер, я радив би вам увімкнути телевізор і подивитися програму новин.

Розділ 29

Середа, 6 квітня — четвер, 7 квітня

Лісбет Саландер аж тремтіла від люті. Вранці вона тихо і спокійно з’їздила в літній будиночок Б’юрмана. Від учора звечора вона ще жодного разу не вмикала свій комп’ютер, і весь день у неї не було часу послухати новини. Вона знала, що події в Сталлархольмі викличуть сенсаційні заголовки, але була абсолютно не готова до тієї бурі страшних новин, яка ринула на неї з екрана телевізора.

Міріам Ву лежить у районній лікарні Сьодера, побита якимсь білявим гігантом, який викрав її серед вулиці перед будинком на Лундаґатан. Її стан оцінюється як важкий.

Врятував її Паоло Роберто. Як він опинився на складі під Нюкварном, було незрозуміло. На виході з лікарні до нього кинулися репортери, але він відмовився давати коментарі. Обличчя його виглядало так, ніби він провів десять раундів зі зв’язаними за спиною руками.

У лісі поблизу складу, на який викрадачі привезли Міріам Ву, знайшли зариті останки двох людей. Увечері повідомили, що поліція знайшла ще одне місце, де також проводитимуться розкопки, і, можливо, на цій території є й інші поховання.

Потім про полювання на Лісбет Саландер.

Навколо неї затягується ловецька сіть. Сьогодні вдень поліція оточила її в районі дачного селища недалеко від Сталлархольма. Вона була озброєна і дуже небезпечна. Вона застрелила одного «ангела пекла», а можливо, і двох. Перестрілка відбулася біля літнього будиночка Нільса Б’юрмана. Увечері, як вважає поліція, їй, очевидно, вдалося вирватися за прапорці і виїхати за межі району.

Начальник слідчого відділу Ріхард Екстрьом провів прес-конференцію, але давав ухильні відповіді. Ні, на питання про те, чи існує якийсь зв’язок між Лісбет Саландер і «Ангелами пекла», він відповісти не може. Ні, він не може підтвердити чутки про появу Лісбет Саландер біля складської будівлі під Нюкварном. Ні, ніщо не вказує на те, що йдеться про внутрішні розбірки представників злочинного світу. Ні, винність Лісбет Саландер у вбивстві не є встановленим фактом, і він, Екстрьом, ніколи не стверджував, що вбивцею є вона, він тільки оголосив її в розшук, для