Читати книгу - "Том 10"

жіноче віче у Львові 10 квітня

1892 p., яке носило інтернаціональний характер; у ньому взяли участь польки, українки, єврейки (див.: Перше загальне жіноче віче у Львові.— «Народ», 1892, № 9).

70. ДО І. Я. ФРАНКА. 26 травня 1892 р. Колодяжне

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Украинка Л. Сѳбр. соч. в'3-х т., т. З, с. 166—167.

Подається за автографом (ф. З, № 1612).

...С пасибі за Вашу по мі ч...— І. Франко відредагував та здійснив коректуру збірки Лесі Українки «На крилах пісень».

Скаля му зичн а...— До циклу поезій «Сім струн» Леся Українка мала намір подати ноти (гаму).

«А quoi penses tu?» —«А Г a v е п і г» («Про що ти думаєш?» — «Про прийдешпість»).—Ці слова з роману Віктора Гюго «93-й рік» Леся Українка взяла епіграфом до своєї поезії «Коли втомлюся я життям щоденним...».

71. ДО М. П. та Л. М. ДРАГОМАНОВИХ,

ЗО серпня 1892 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т.’ 5, с. 80—82.

Подається за-рукописною копією (ф. 2, № 1207). Автограф не відомий.

К а у ч Еміль (1841—1910) — теолог, автор історико-критичних праць із стародавньої релігії. Можливо, Леся Українка має на увазі його книжку «Святе письмо давнього завіту».

В а м б е р і Арміиій (1832—1913) — мандрівник, професор Будапештського університету.

Пржевальський Микола Михайлович (1839—1888) — видатний російський мандрівник і географ, дослідник Центральної Азії.

Феністерре — мис на північно-західному узбережжі Іспанії.

...Щ о значить слово «А t h п а с Ь» у С о г п і 1Г а? — В листі від ЗО вересня ст. ст. 1892 p. М. Драгоманов віДОовів Лесі Українці: «Що таке «Athnach», я, не маючи СогпіЯѴа, не можу тобі сказати. Скоріше всього це просто бібліографічне скорочення» («Червоний шлях», 1923, № 4-5, с. 189-^-190).

72. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 27 жовтня 1892 р. Колодяоісне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-тп т., т. 5, с. 83—84.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1208).

Вашу «Віру» ми о т р її м а л и...— статтю М. Драгоманова «Віра в громадські справи», надруковану в журналі «Хлібороб»,

1892, № 15, 16.

«Ш вейцарська спілка» — брошура М. Драгоманова «Шістсот років ^Швейцарської спілки. 1291—1891, Львів, 1892.

Б а р в і н с ь кіий Олександр Григорович (1847—1927) — ідеолог буржуазного націоналізму :та клерикалізму в Галичині, один з натхненників «нової ери». О. Барвіпський разом з іншими кдерика-лами постійно цькував М. Драгоманова. Леся Українка говорить у листі про його «Ілюстровану історію Русі від найдавніших до нинішніх часів після руських і чужих істориків...» (Львів, 1890).

«Хлібороб» — літературно-політичний журнал революційно-демократичного напряму, виходив у Львові та Коломиї за редакцією М. Павлика з 1891 до 1895 р.

...Посилаю Вам переклад, що Ви хотіли...— М. Дра-гдманов у цей час працював над критичним оглядом релігійних течій і доручав Лесі Українці добирати й перекладати для нього деякі матеріали.

І с а і я — біблійний пророк, якому приписується авторство однієї з книг. Біблії. За легендою, Ісаія сміливо виступав супроти царів, за що був підданий мученицькій смерті.

73. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 22 грудня 1892 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 84—86.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1209). Автограф не відомий.

«Шотландська л е г о п д а» — пізніша назва — «Роборт Брюс, король шотландський».

...В моїй л е г е н д і...—Тобто в поемі «Роберт Брюс, король шотландський».

Тітка Саша з д в омі а х л о п ц я м и...— Тобто Олександра Антонівна Косач-Шпмановська з синами Антоном і Павлом.

...Д ва чужі хлопчик и...— Петро й Микола, діти Карташевських, відомої на Волині родини, з якою дружили Косачі. У цей час Марія Миколаївна Карташевська з двома синами гостювала у Косачів у Колодяжному.

Анна Іванівна — Судовщикова, мати Олександри Судов-щнкової.

Кулаковський Юліан Андрійович (1855—1919) — професор Київського університету, автор праць з римської історії і літератури.

1893

74. ДО JI. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 22 січня 1893 р. Колодяжне

Вперте надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 154—156.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Д у м а до з. неділі почати учитись малюваи-н я...<— Леся. Українка брала уроки малювання, у художника Зозулі, який приїздив з Ковеля.

«L е с t u г е s h і s t о г і q u е s» — мабуть, кпижка французького політичного діяча і історика Франсуа-П’єра-Гійома Гізо (1787—* 1874) «Lea e;tudes historiques» («Історичні етюди»),

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 87—88.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1210). Автограф Fie відомий.

...М о же, він після сього більше злості набере-т ь с я.— М. Драгомаиов у листі до Лесі Українки радив перекладачам поезії Гейне —Лесі Українці та М. Славинському — більше уваги звернути на відтворення гейпівського сарказму.

За Терновського я ще й раніше просила М и ш у...—Очевидно, йдеться про якусь працю з історії української церкви російського історика, професора Київської духовної академії, співробітника журналу «Киевская старипа», автора праць із історії грецької та української церкви Пилипа Терновського (1838—1884) чи його брата, професора Казанської духовної академії, співробітника Київської комісії для розбору стародавніх актів, дослідника історії української церкви Сергія Терновського (1848—

1916).

...Дуже його багато скрізь видно поміж народовця м и...—Леся Українка не зрозуміла тактики І. Франка. В боротьбі з народовцями та їхніми реакційними ідеями він використовував як трибуну їхні друковані органи — газету «Діло» та ін.

...М учу тітчиних «хлопців» над німеччиио ю...—> Леся Українка давала уроки синам тітки Олександри (тьоті Са-ші) — Антону (Тосі) і Павлові (Паші) Шимановським.

76. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. Травень 1893 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 89—91.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1216).

Датується за змістом.

...К інця листів Вартового не дочитал а.— Йдеться про виступи українського письменника Бориса Дмитровича Гріп-ченка (псевдонім — II. Вартовий, 1863—1910) у газеті «Буковина»

1892—1893 pp. («Листи з України Наддніпрянської»),

«ГІ о с р е д н и к» — російське прогресивне видавництво, засноване 1885 р. в Петербурзі, що видавало книжки для народу.