Читати книгу - "Королева пустелі"

договір на Лозаннській конференції;

Вересень — ҐЛБ вносить зміни до свого заповіту, віддаючи 6 тис. фунтів Британському музею для створення британсько-іракської школи археології;

Жовтень — Повертається до Багдада з Сильвією Хенлі; Засновує Іракський музей.

1924 Січень — Рамсей Макдональд формує перший лейбористський уряд в коаліції з лібералами; Чарльз Тревельян стає головним міністром освіти;

Лютий — В Іраку проходять перші всезагальні вибори;

Березень — Дорман Лонг укладає контракт на будівництво Сіднейського мосту;

Король Фейсал відкриває Іракську національну асамблею;

Хуссейн, король Хіджазу, проголошує себе ісламським халіфом, після того, як цей титул відмінив Ататюрк, однак не отримує панісламського схвалення;

Вересень — Ліга Націй ухвалює британсько-іракський договір, оскільки він відповідає всім умовам Ліги;

Ібн Сауд атакує хашимітський літній палац Таїфа в Хіджазі; Усе місцеве населення вбито;

Жовтень — Мекка потрапляє під керівництво Ібн Сауда; Король Хуссейн зрікається престолу на користь свого сина Алі;

Грудень — Георг V і Фейсал скріпляють британсько-іракську угоду.

1925 Січень — ҐЛБ інструктує турецьку прикордонну комісію від Ліги Націй;

Липень-жовтень — ҐЛБ востаннє приїжджає до Англії; повертається до Багдада через Бейрут;

Осінь — Сер Г’ю, кавалер-дама Флоренс і Моріс переїжджають до маєтку Маунт Грейс для економії; Садиба Раунтон закривається.

1926 Січень — Ібн Сауд витісняє Фейсалового брата Алі з посади короля Хіджазу; Анексує територію;

2 лютого — Брат Г’юґо помирає від пневмонії;

Березень — Віта Секвіл-Вест зупиняється у ҐЛБ в Іраку;

Травень — Проходить британський всезагальний страйк; семимісячний страйк шахтарів завдає великої шкоди сталеварній промисловості;

14 червня — Відкриття першого залу Іракського музею;

Липень — Укладена угода між Британією, Іраком і Туреччиною визначає кордони Мосульського вілаєту;

12 липня — ҐЛБ помирає; Воєнні похорони; Поховання на британському кладовищі в Багдаді;

Липень — Заупокійна служба в церкві Святої Маргарет у Вестмінстері; У британському парламенті міністри вшановують пам’ять ҐЛБ.

1927 Кавалер-дама Флоренс проводить пишну процесію в маєтку Маунт Грейс у присутності королеви Марії, частково профінансовану з продажів підписаних видань Дікінсових записів і листів;

Квітень — У Королівському географічному товаристві вшановують пам’ять ҐЛБ;

Серпень — Кавалер-дама Флоренс Белл публікує книгу «Листи Ґертруди Белл», після чого влаштовує святкову вечерю, на яку запрошує короля Фейсала, прем’єр-міністра Джафара, подружжя Доббсів, Коксів і Ричмондів.

1928 Встановлення меморіального вітража на честь ҐЛБ в церкві Святого Лоуренса у Східній частині Раунтона.

1930 Король Фейсал урочисто відкриває меморіальну дошку; У головному крилі Іракського музею встановлюють глиняний бюст ҐЛБ.

1930 Помирає кавалер-дама Флоренс.

1931 Помирає Сер Г’ю Белл; Моріс успадковує титул баронета.

1932 У Лондоні відкривається британська школа археології, схожа на ту, що була в Іраку (Сер Г’ю пожертвував на неї 4 тис. фунтів);

Ірак входить до Ліги Націй як незалежна держава.

1933 Помирає король Фейсал; Трон переходить до його сина Газі;

1939 Король Газі помирає в автомобільній аварії; трон переходить до його сина Фейсала II.

1940 Під час Другої світової війни садибу Раунтон використовують як притулок для евакуйованих осіб та італійських військовополонених.

1947 Британська державна казна дає дозвіл на формування британської археологічної експедиції до Іраку під керівництвом Археологічної школи; У Багдаді формується постійна база.

1950 Зруйнувано садибу Раунтон.

1958 Фейсала II вбивають під час перевороту; Ірак проголошено республікою.

1991 Січень — Під час Першої війни в Перській затоці зачиняється Національний музей Іраку.

2000 Квітень — Іракський музей знову відкривають.

2003 Квітень — Подальший замах на Ірак з боку американців і британців, з музею викрадено 10 тис. пам’яток, після чого його закрили.

Подяки

Коли ця книга була лише примарним задумом, моя давня подруга і колишня колега Валері Пекенгем сказала: «Ти маєш її написати». Надзвичайно надихав мене і Саймон Тревін з літературної агенції Peters Fraser and Dunlop. Нам неймовірно пощастило отримати підтримку і незгасаючий ентузіазм з боку Джорджини Морлі із лондонського видавництва Macmillan. Вона не побоялася взятися за цей дещо незвичний за стилем біографічний текст і разом із Сарою Крайтон з Farrar Straus and Giroux, нью-йоркського підрозділу видавництва, майстерно відредагувати його.

Коли я писала свій перший матеріал для журналу The Sunday Times Magazine присвячений Ґертруді Белл, я мала честь співпрацювати із нині покійною Леслі Ґордон, архіваріусом Бібліотеки Робінсона Університету Ньюкасла-на-Тайні і хранителькою архіву Ґертруди Белл. Як виявилося, вона все своє життя присвятила збереженню пам’яті про Ґертруду; вона склала брошуру і підібрала матеріали для організованої 1994 року Британською Радою виставки, присвяченої Ґертруді Белл. Історики і письменники мають бути довіку вдячні їй за «Проект „Ґертруда Белл”», завдяки якому вона збирала кошти на оцифрування і викладання у вільний інтернет-доступ щоденників і листів Ґертруди, а також семи тисяч її фотографій. Опісля виходу книжки ми написали до Леслі Ґордон і зі смутком дізналися про її смерть. Та навіть з інших світів вона все ж допомагає нам: її виставкова брошура «Ґертруда Белл 1868-1926» — це найкращий із нині існуючих стислий довідник з цієї теми.

Наші пошуки оригінальних документів суттєво полегшилися завдяки терплячим бібліотекарям і архіваріусам Бібліотеки Робінсона: Гелен Аркрайт, а також Мелані Вуд, Ілейн Арчболд, Френку Аддісону і Алану Коллендеру. Ерудит і шанувальник Ґертруди, Джим Кроу зі Школи Історичних Досліджень Університету Ньюкасла, допоміг нам загалом усвідомити внесок Ґертруди в археологічну і фотографічну науки. Фахівці в зовсім іншій галузі, Івонн Сіббольд із Альпійського Клубу (в Лондоні) і альпініст Майкл Вестмакотт люб’язно погодилися прочитати п’ятий розділ цієї книги, де йдеться про альпінізм, сюжет якого ми збирали по крихтах із нагромадження у щоденниках Ґертруди детальних описів гірських кряжів, урвищ, хребтів і сідловин. Ми завдячуємо Тімоті Донту за детальну інформацію про Ґалліполійську військову операцію і Патрисії Донт, яка буквально крок за кроком простежила маршрут Ґертруди в Анатолії й відзначила на карті місця, які досліджувала і полюбила Ґертруда.

Ґвен Гауел вичитувала розділи одразу ж опісля написання кожного з них, робила скромно зауваження і знаходила тексти, яким професійні дослідники не надавали значення. Том Булер поділився з нами досвідом самого процесу написання книжок, і від самого початку розвивав «сутність» книги.

Всеохопне розуміння характеру книги Шарлоттою Стаффорд також ще від початку роботи стало для нас провідною зіркою. Деніел Бейлі брав активну участь іще на стадії обговорення книги і потім протягом двох років постійно підтримував нас, одночасно консультуючи з військових і воєнних питань. Еліс Віттлі виявила активну зацікавленість і протягом усієї роботи підкидала оригінальні ідеї.

Критики Ґертруди відразу ставлять під сумнів її демократичні погляди. Сподіваємося, ми трохи похитнули їхні переконання; однак те, що Ґертруда була категорично