Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Кадмія тільки зітхнула, махнула рукою та перевела погляд на сина, мовляв, давай, розповідай далі.

— Загалом, — задумливо сказав збитий з думки Юміл. — Я зовсім не розраховував, що спадкоємиць справді буде багато, але чутки, такі чутки. Якщо вірити цим чуткам, то спадкоємиці серед наречених більше, ніж цих наречених взагалі є. Ну і… ну, ще один лист я надіслав одній знайомій, щоб вона переконала імператрицю пустити на оглядини всіх тих бовдурів, які обов'язково прибіжать через чутки.

— Лоті? — уточнила Кадмія.

— Ні, — відповів Юміл. — Вона не проговориться, і магії там майже не було. Просто розмови, підсунуті вчасно книги, натяки на щорічну нудьгу.

— Ага, — сказала Кадмія і сказала: — Далі!

— А далі ми переконали найрішучіших і тих, що не вміють прораховувати наслідки…

— Дурнів всяких, — сказала Мелана.

— … у тому, що заради спадкоємиць можна ризикнути. І навіть плани знаходження цих спадкоємиць їм підказували, — зізнався душечка і посміхнувся.

— Добре, з дурнями все зрозуміло, — зітхнувши, сказала Кадмія. — А Бескала ви як на цю дурницю вмовили? Звичайно, його дід тепер відволічеться на спробу вирішити цю проблему і, можливо, не зверне уваги на нас, але…

— А Бескал думав, що намагається викрасти вовчицю, причому ученицю, якій навіть амулети, які вміють калічити, поки не довіряють через недосвідченість. Він би її розпитав і відпустив. Ну і він би сам не наважився, якби його не підтримав Майро Кадара. Що зараз бол-Сойху. Він же йому воїнів дав.

— Так ... — замислено сказала Мелана. — Схоже, наша Фіалка саме цих воїнів і впізнала. І зрозуміла, що без тебе її щасливе заміжжя не обійшлося. Ви ж тих бовдурів на неї нацькували.

— Це було неважко, — зізнався Юміл. — Сховати дар Ліїн і розповісти про його існування. А хто там ще такий сильний окрім неї та Сойки, яка теж дар приглушила?

— Ніхто, — сказала Мелана і чомусь усміхнулася. — Чудово. У мене тепер є лише одне питання. А Ліїн ти чому не сказав, навіщо браслет одягнув?

— Я написав…

— Ти написав, що все буде гаразд і що це ненадовго, — нагадала Мелана. — І знаєш, не підходь до стайні, надто вже задумливо вона на неї дивилася.

— Не підійду, — пообіцяв Юміл, але виправдовуватись і каятися не став.

— А мене цікавить ще багато чого. Що б ти, бовдур, робив, якби Кадія вирішила одружити з нею зовсім не тебе? Або вирішила почекати трохи, щоб хтось більш підходящий на очі попався?

— Це малоймовірно, — впевнено сказав її син. — Вона ж знала, що мені обіцяли підходящу дівчину, тож підсунути мені невідповідну вона вважала б веселим. А чекати… Та щороку це свято з нареченими їй подобається тільки спочатку, а ближче до середини воно її все більше дратує, і дівчат вона намагається позбутися якнайшвидше. Вона ж тільки спочатку завжди просить, відмовляє і якісь завдання вигадує. А потім, тільки якщо дівчата дуже проти. А якщо дівчата примудрялися її роздратувати, то й на їхні протести уваги не звертає. А тут і ситуація розлютила, і те, що винен у ситуації улюблений майже племінник, якого «недостатньо сильно любить» великий дід. Тож... А в крайньому разі, викрав би і втік.

— І ми були б змушені пояснювати, що кохання спалахнуло ще на кораблі, і ви втекли в захід сонця, взявшись за руки. Вона від жениха, а ти від мами-деспота, — втомлено сказала Кадмія. — Гаразд, мою репутацію це не зіпсувало б. Скоріше фарб додало. Я справді страшна жінка, якщо від мене навіть дорослі сини тікають.

Юміл знизав плечима, а Мелана тихенько сказала:

— Бовдур. Спочатку слід було просити руки Ліїн у імператора, він би скасував рішення імператриці, тому що Ліїн його боржниця фактично, і викрадати б нікого не знадобилося.