Читати книгу - "Українські традиції"

Ой не світи, місяченьку
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому. (2) Світи йому ранесенько Та й розганяй хмари, А як же він іншу має, То й зайди за хмари. (2) Світив місяць, світив ясний, Та й зайшов за тини, А я, бідна, гірко плачу: Зрадив мене милий! (2) «Або ж мене вірно люби, Або ж навік лиши, Або ж мої чорні брови На папері спиши!» (2) «Писав же я чотири дні І чотири ночі, Та не можу ісписати Твої карі очі!» (2) «Писав же ти на папері — Пиши на китайці, Як не змалюєш ти звечора, То я умру вранці!» (2) Ой не ходи, Грицю
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! (Двічі) Котрая дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає. У неділю рано зіллячко копала, А у понеділок пополоскала. (Двічі) Прийшов вівторок – зіллячко зварила, А в середу рано Гриця отруїла. Як прийшов четвер – та вже Гриць помер, Прийшла п'ятниця – поховали Гриця. (Двічі) А в суботу рано мати дочку била: